З наближенням сторіччя Жовтневого перевороту Кремль не знає, що робити. Хвиля пострадянських народних революцій: від Революції троянд у Грузії, яка відбулася в 2003 році, до Революції гідності у 2014 році в 3, - змушують Москву нервувати через можливість повторення таких же подій у Росії.
Після того, як популістичний критик режиму і його корупції Олексій Навальний вивів демонстрантів на вулиці в Москві і інших великих містах, російський уряд навряд чи в настрої святкувати сторіччя жовтневих подій.
Про це на сторінках The Guardian пише професор історії Гарвардського університету Сергій Плохий. Він нагадує, що мавзолей Володимира Леніна досі на Червоній площі, а плани поховати його тіло були відкинуті вже давно. Натомість російська влада знайшла нового більш прийнятного для себе героя - Святого Володимира, середньовічного правителя Києва. У листопаді минулого року в День національної єдності Володимир Путін відкрив 18-метровий пам'ятник київському князю в центрі Москви навпроти Боровіцьких воріт Кремля.
Закладний камінь для пам'ятника в російську столицю привезли з анексованого Криму, де князь Володимир був хрещений, згідно з київськими літописами. Монумент, присвячений тезці російського президента, став спробою Росії привласнити собі частину історії і території України, так само як і блокбастер "Вікінг" про князя Володимира, який вийшов на російські екрани в 2016 році і отримав похвалу від Путіна.
Історик нагадує, як російські найманці і війська окупували український Крим в 2014 році, а також розв'язали війну в Донбасі, виправдовуючи це нібито "захистом" російської мови і православної віри від "українського фашизму" і "корумпованих європейських цінностей". Українці повалили всі пам'ятники Леніну після Революції гідності. Вони так вчинили, тому що монументи були зв'язком не лише з радянським минулим, а й з сучасною Росією. І цей зв'язок вони хотіли розірвати.
Втім, ленінаська спадщина в Україні складна. Він змусив країну повенутися під контроль Москви після того, як вона оголосила про незалежність в 1918 році. Але ціна, яку він заплатив за це, здається неприйнятною для сучасних російських лідерів думок. Ленін наполіг на тому, щоб лишити індустріальний Донбас в складі України, він вважав росіян і українців окремими народами, які заслуговують окремих республік в складі СРСР.
Автор нагадує, як Путін впродовж нинішнього російсько-українського конфлікту постійно говорив про українців і росіян як про один народ. Тож ленінська політика щодо національностей здається не зручною. Кремль відрікся від Леніна в часи, коли він намагається розширити кордони Російської Федерації, батьком-засновником якої і став більшовицький лідер. На тлі неоголошеної війни Росії проти України, політики і інтелектуальні еліти обох країн, здається, займають спільну позицію проти радяської спадщини. Однак, відмінність в тому, що вони роблять з рештою спадщини Жовтневого перевороту, який знищив Російську імперію.
Українські академіки запустили серію конференцій, на яких будуть святкувати національну незалежність, не на довго проголошену в 1918 році в результаті розпаду імперії. Київ не буде наступного місяця святкувати століття жовтневого перевороту. Але він точно буде відначати сторіччя проголошення незалежної УНР в січні.
Якщо українці приймають антиімперіалістичний наратив, у Росії імперіалістичне минуле якраз на підйомі, про що свідчить як зростання культу царя Миколи ІІ, так і встановлення пам'ятника Святому Володимиру. Нинішня імперіалістична мода опирається на царистську ідею великої нації, в якій росіяни, українці і білоруси вважаються гілками одного російського народу.
Святкуючи століття своєї національної революції, українці вказують на відмінність від росіян. Ці два погляди воюють сьогодні один проти одного в полях і шахтарських містах Донбасу, де триває неоголошена війна, яка відібрала життя вже у більш ніж 10 тисяч людей.
"В той час, як націоналізм на підйомі по обидва боки російсько-українського кордону, Ленін перевертається у своєму мавзолеї. Він ще в 1917 році розумів, що росіяни і українці окремі народи. І єдиним способом рухатися вперед для революції було визнати ці відмінності. Ленін прийняв формальну незалежність України. Виклик, перед яким сьогодні постав Путін і російські еліти, - це прийняти реальну незалежність країни від її колишнього імперіалістичного володаря. Без цього надійного миру в регіоні не буде", - йдеться в статті.
Раніше в статті для Atlantic Council Пітер Дікінсон писав, що світу варто краще розібратися в історії України. Адже більшовицьке протистояння проти незалежності України на початку 20 століття викрило старомодні імперіалістичні інстинкти, приховані за привабливими радянськими слоганами. Попри присмак пролетарських банальностей, СРСР став колонізатором з того моменту, коли його війська перетнули кордон України.
Раніше старший науковий співробітник канадського Інституту українських досліджень Університету Альберти, політолог Тарас Кузьо писав у статті для Atlantic Council, що західні експерти ігнорують головну причину війни Росії проти України. Російські погляди на Україну давні, широко прийняті режимом Путіна і навіть опозицією, і вони не зміняться швидко. Москва заперечує окремість українського народу від російського. Вона наполягає, що наша країна не по-справжньому незалежна. І в цьому криється головна причина російської агресії.