Спецслужби прийшли за Борисом Штембергом вночі, 17 жовтня 1937 року, коли в 3 панував терор Йосипа Сталіна. Чоловіка арештували в його квартирі в центрі Москви на очах переляканої дружини і доньки-підлітка. Впродовж наступних двох місяців Штемберга катували, змушуючи його "зізнатися" у вигаданих обвинуваченнях у нібито отруєнні міської системи водопостачання.
Після цих мук, Штемберга застрелили пострілом в потилицю, а його тіло кинули в яму разом з іншими трупами на околицях Москви. Все майно розстріляного відібрала держава, а його дружину на 5 років відправили у виправну трудову колонію. Про це свідчать документи, які зібрала сім'я Штемберга пізніше. Так вчиняли в часи СРСР з оголошеними "ворогами народу".
З того часу минуло майже 80 років, і 50-річна онука розстріляного Ніна Кошман приходить під стіни п'ятиповерхового будинку, в якому її дідусь провів останні дні свого життя. В руках вона тримає чорну цинкову табличку, на якій описана історія Штемберга, якого незаконно стратили. В кінці є рядок про те, що в 1955 році всі обвинувачення проти нього були скасовані, а його посмертно виправдали.
Про це сьогодні пише Newsweek, додаючи, що Кошман живе сьогодні в Нью-Йорку, хоча народилася в СРСР. Вона розповідає, що її бабуся вірила в комунізм і була переконана, що її чоловіка вбили через якусь жахливу помилку. Але Кошман пригадує, що в дитинстві у її родині уникали розмов про "чистки".
"Це насправді відбувалося з мільйонами людей. Тепер про це необхідно говорити", - каже вона.
Видання пише, що справа проти Штемберга не була унікальною. На московській вулиці, де була його квартира, щонайменше 60 людей були схоплені у власних домівках і вбитих за наказом Сталіна лише за період з 1937 до 1938 років. Тоді репресії досягли своєї найвищої точки. Логіка арештів була ледь помітна. Серед жертв були росіяни, українці, латвійці, естонці і двоє поляків. Також серед розстріляних на тій вулиці було кілька євреїв. Всі ці люди були інженерами, академіками, вчителями, військовими і архітекторами. Один з розстріляних був видавцем дитячих книжок.
Лише в Москві того року НКВД вбило 30 тисяч людей. Про це свідчать дані правозахисної організації "Меморіал". Після 1938 року багатьох арештували і кинули в трудові табори, де вони загинули. До цього часу немає точної цифри жертв репресій Сталіна по всій території СРСР, яку б визнали у всьому світі. Оцінки сягають до 60 мільйонів репресованих "ворогів народу".
В центрі Москви, де жив Штернберг, встановлено дуже багато меморіальних дощок, присвячених пам'яті радянський військових. Але мало хто з росіян знає про жертв репресій, які жили на тій же вулиці. Сьогоднішні мешканці району навіть не підозрюють про те, як вчиняли в часи Сталіна з людьми, які жили у їхніх квартирах.
Сьогодні президент Володимир Путін заперечує осуд кривавого режиму Йосипа Сталіна, а правозахисній організації "Меморіал" заборонено вшановувати пам'ять жертв тогочасних репресій.
"Москва – це місто пронизане терором. Але поки всі знають про смерть багатьох людей в еру Сталіна, більшість схильні вважати, що то були жертви помилки, ніби вони загинули не з чиєїсь вини, а від якоїсь середньовічної чуми. Ніхто не хоче визнати, що це був умисний злочин держави проти свого ж народу", - сказав директор "Меморіалу" Арсеній Рогінський.
Російський журналіст і громадський діяч Сергій Пархоменко вирішив спробувати змінити цю ситуацію, створивши спеціальний сайт, на якому нащадки жертв сталінських репресій можуть замовити меморіальну дошку на честь свого загиблого родича. Активісти за 60 доларів виготовляють пам'ятні знаки і встановлюють їх на стіні будинку, де жив репресований.
"Сьогодні в нас понад 900 замовлень по всій території Росії. Але робота просувається дуже повільно", - сказав Пархоменко.
Вшановування невинних жертв Сталіна здається хорошою справою. Але російський журналіст каже, що не зміг добитися підтримки держави.
"Ми вели переговори з владою і нібито все було добре. Але після вторгнення в Крим вони відмовилися говорити з нами. Поки що в нас є мовчазний дозвіл. Точніше, ми не просимо дозвіл, а вони нам не забороняють. Дуже тяжко передбачити, як довго такий стан речей триватиме", - додав Пархоменко.
В цей же час, російські націоналісти вважають вшанування пам'яті жертв сталінських репресій "небезпечним" вчинком.
"Це не просто непотрібно, а й шкідливо. Така діяльність підриває роботу над зміцненням нашої батьківщини. Люди, які так роблять, намагаються зупинити розвиток Росії", - сказав про кремлівський письменник-націоналіст Олександр Проханов.
Видання пише, що в Німеччині нацистська символіка і портрети Адольфа Гітлера заборонені. Але в сучасній Росії обличчя Сталіна не викликає негативних емоцій. 9 травня під час святкування 70-ї річниці з Дня перемоги, радянський тиран був просто повсюди. Ветерани війни несли його портрети на Червону площу, а державне телебачення показувало фільми, в яких прославлялися досягнення Сталіна. Серед популярних сувенірів, які пропонують у Москві, - футболки і чашки з Сталіним.
"Він був героєм і видатною людиною", - сказав Newsweek працівник музею Сталіна у Волгограді, який колись називався Сталінградом.
Однак проблема не лише у виправдані радянського тирана. На тлі війни проти Україну, Путін повернув "сталіністську" риторику в Кремль. Президент Росії називає критиків влади і опозицію "націонал-зрадниками" і "п'ятою колоною" на зразок "ворогів народу" в часи СРСР.
Видання нагадує про репресованого українського кінорежисера Олега Сенцова, якого кинули за ґрати на 20 років за те, що він протестував проти окупації Криму. Сам Сенцов і правозахисники кажуть, що українця катували і намагалися силою "вибити" з нього зізнання, просто як у часи Сталіна. А в цей же час, соціологічні опитування "Левада Центру" свідчать про те, що більшість сучасних росіян виправдовують терор і сталінські чистки, називаючи їх "історичною необхідністю".
Видання New York Times раніше писало, що Путін перетворив історію на політичну зброю проти Заходу. Пам'ятні дати Другої світової війни стали інструментом, щоб підігріти націоналізм в Росії і висловити свою неприязнь до лідерів Заходу. Також видання Time писало, що Росія переписує історію, щоб заплямувати Україну під час війни. Москва навіть спробувала звинуватити Україну в "геноциді" російськомовного населення на Сході країни.