Процес модернізації суспільств рано чи пізно приводить до ліберальної демократії і ринкової системи. Однак деякі лідери наполегливо намагаються створити альтернативні моделі, навіть якщо вони нестабільні і ретроградні.
Найкращим і очевидним прикладом цього стала політика президента Росії 3 і його спроби створити так звану "керовану демократію". Про це в інтерв'ю Radio Liberty Radio Free Europe сказав відомий американський економіст і професор міжнародних досліджень Стенфордського університету Френсіс Фукуяма.
Він нагадує, що в 1991 році після розпаду СРСР люди чекали, що Росія швидко перетвориться з комуністичної на демократичну країну. Однак, після періоду експериментів і відносної лібералізації в часи президентства Бориса Єльцина країна не дійшла до демократії, а скотилася до авторитаризму Володимира Путіна, яку нині називають "путінізмом".
"Гадаю, в 1991 році сама ідея швидкої трансформації була помилковою", - вважає американський економіст.
Водночас, він не вважає, що Путіну вдалося збудувати успішну і стійку альтернативу ліберальній демократії. Його система влади опирається на повільне економічне зростання в обмін на політичні поступки з боку народу, а також на монополізацію державою найбільш прибуткових галузей бізнесу: експорту енергоносіїв і сировини.
"Якщо Путін дійсно думає, що він зміг створити довгострокову і міцну альтернативу ліберальній демократії, тоді, як кажуть в нас в Америці: "Нехай щастить!". Тому що його система базується на сильно залежній від енергоносіїв економічній моделі, яка розвалюється просто зараз. Це ж стосується інших авторитарних режимів у інших частинах світу: в Ірані і Венесуелі тощо. Те, що відбувається в Росії зараз на тлі обвалу світових цін на сировину, виявляє неспроможність такої системи. І ми побачимо в наступному десятилітті після економічного краху, чи насправді росіяни вважають такий стан речей хорошою альтернативою демократії і процвітанню за прикладом Західної Європи", - вважає Фукуяма.
Водночас він припускає, що в історичному контексті те, що відбувається в Росії зараз, - це лише частина історичного процесу трансформації, який не обов'язково визначить те, в якій системі росіяни будуть жити в майбутньому. Економіст нагадав, що Західній Європі знадобилося 150 років для того, щоб збудувати сучасну демократію.
Раніше видання Bloomberg писало, що Путін за роки президентства зробив Росію ще більш залежною від нафти, хоча ще з 2001 року сам говорив про необхідність диверсифікації її економіки.
Тим часом, як писало видання Financial Times, геополітичні амбіції Путіна розбиваються об ціну на нафту і глобалізацію. Москва намагається видати свою ізоляцію впродовж останніх двох років за можливість розвинути свою внутрішню промисловість. Але навіть це вимагає інвестицій і іноземних технологій. У тісно інтегрованому світі автократія – це не вихід. Російський так званий "розворот" до Китаю не замінив капітал і технології Заходу.