Друзі російського президента Володимира Путіна розбагатіли, розграбовуючи природні багатства Росії, а потім беручи позики у західних банкірів, пише Христі Фріланд для Financial Times.
У наш час хвастощі Путіна стали дивно переконливими. Якийсь час з незвички цей спектакль приховував глибоку крихкість його режиму, принаймні, від деяких. Тепер стало видно "тріщини". Безпосередніми причинами цього стали західні санкції і більш низька ціна на нафту.
Путін прийшов до влади, обіцяючи, що буде правити як Йосип Сталін, а жити як Роман Абрамович. Такий стан справ влаштовував майже всіх. Російський лідер і його прибічники КДБ змогли відновити м'яку версію авторитаризму, про яку вони мріяли після розпаду Радянського Союзу.
Економічна еліта Росії - наближені до Путіна силовики в Москві і олігархи епохи Бориса Єльцина, які були досить розумні, щоб грати разом з цим правилам - вони стали неймовірно багатими. Завдяки зростанню цін на сировинні товари, міський середній клас Росії теж став багатшим.
Навіть ліберальна інтелігенція, єдина група, яка відкрито незадоволена своєю долею, могла скористатися цією ситуацією. На відміну від радянських часів, керована демократія Путіна зберегла свої кордони відкритими, що дозволяючи потенційним дисидентам, щоб знайти для життя більш сприятливі місця.
Яструби, які порівнюють поточне протистояння Заходу з путінською Росією з холодною війною в сталінському Радянському Союзі, не беруть до уваги цинічність характеру нинішнього режиму.
Російський президент - авторитарний правитель, але він царює без пануючої ідеології організованої революційної партії. Його заклики до російського націоналізму - це якийсь талант, але насправді - лише популістська упаковка для системи, яку перший прем'єр-міністр Путіна Михайло Касьянов, а нині один з його опонентів, назвав як "капіталізм для друзів".
Майже півтора десятиліття "капіталізм для друзів" працював дуже добре. Настільки добре, що також були обмануті багато росіян.
Як говорили в Москві, "ми тепер багаті, ми носимо італійські костюми і швейцарські годинники, так що у нас більше немає комплексу меншовартості, коли мова заходить про Заході".
Але такий розрахунок ігнорував економічну слабкість авторитаризму Путіна. Його колишні товариші були вже одягнені гірше, ніж його нинішні друзі, але вони тоді побудували систему, яка, незважаючи на всю її порочність, була, в основному, самодостатня.
Друзі Путіна, капіталісти, розбагатіли шляхом грабунку природних ресурсів Росії і запозичення у західних банкірів. Подвійний шок західних санкцій і падаючої ціни на нафту привів цю систему до кінця. Російські клептократи і верхні верстви середнього класу тепер відчули, наскільки були хиткими основи їх багатства.
Націоналістичний хвастощі Путіна не стали втіхою для тих росіян, які за останні два десятки років стали вважати природними підвищення рівня життя і інтеграцію із Заходом. Рубль упав так різко почасти ще й тому, що ця група, яка складається з найбагатших бізнес-лідерів країни, вивела свої гроші.
У цьому є проблема з "капіталізмом для друзів": союзники потрібні для "гарної погоди". Їх втеча не означає, що Путін повністю обеззброєний. Його зброя в тому, що він має великий вплив на більш бідних росіян, громадян похилого віку, які живуть за межами великих міст.
Економічна ціна кримського гамбіту Путіна буде зростати, він може спробувати перескочити від клептократії до автаркії. Такий зсув буде економічно збитковою в довгостроковій перспективі, але в короткостроковій перспективі це може зробити Росію ще більш агресивною і непередбачуваною.
Для Заходу, йдеться в статті, не час спочивати на лаврах. Але, поки Захід веде з Росією переговори, він повинен пам'ятати один урок економічного фіаско останніх декількох тижнів: "що б ми не чули від Кремля, якими б перемогами Путін не заручився в короткостроковій перспективі, ми не маємо справи із зростаючою і єдиною світовою державою, сьогоднішня Росія - розколота, в ній панує занепад".
На думку автора, потрібно проводити зараз паралель не з часом "холодної війни", а часом розпаду в 1980-х Радянського Союзу.
Раніше британське видання The Telegraph писало, що Росія не контролює свою економіку і ризикує повторити долю СРСР.