Іракський Курдистан провів референдум про незалежність не через протистояння з Багдадом, а через слабкість центральної влади, яка проявилася в 2014 р., коли урядові війська під натиском підрозділів ІДІЛ втекли з західних та північних провінцій Іраку.
Про це пише в своїй статті для DT.UA оглядач Володимир Кравченко. Автор вказує, що Пешмерга - курдські воєнізовані формування - змогли в той же час, не тільки зупинити просування загонів ісламістів, але і відвоювати Кіркук q інші північні райони.
Наступ ІДІЛ і поразка іракської армії призвели до того, що президент автономії, Масуд Барзані, оголосив влітку 2014 р. про намір провести референдум про незалежність, оскільки "країна була фактично розділена".
Тоді, в силу різних причин ці плани не були реалізовані. Успішні дії курдів проти "Ісламської держави", участь у визволенні Мосула послужили поштовхом до вирішення провести референдум 25 вересня цього року. Але, як сказано в статті, іракський уряд і парламент відмовляються визнавати референдум, називаючи його неконституційним. У Барзані також немає підтримки і міжнародного співтовариства з цього питання. І це є серйозною перешкодою на шляху Ербіля до набуття державності: існуючий статус-кво влаштовує всіх, крім курдів.
Тому, як зазначає автор статті, ще до проведення референдуму Ербіль намагався схилити провідні столиці світу на свою сторону. Заради цього влада Іракського Курдистану навіть найняла в США скандально відомого політичного консультанта - колишнього главу виборчого штабу нинішнього американського президента і політтехнолога Партії регіонів Пола Манафорта: він повинен був просувати питання визнання Курдистану на Заході.
Але якщо Бернар Кушнер і Ноам Хомські говорять про законність референдуму, США, ЄС, арабські країни поки не готові до появи нової держави. Зате в осяжній перспективі - блокада з боку Анкари, найближчого політичного союзника та економічного партнера Ербіля, і конфронтація з Багдадом, яка може перерости у збройне протистояння. Приводом для цього можуть стати спроби іракців і курдів зберегти контроль над провінцією Кіркук, на території якої знаходяться великі нафтові родовища, зазначає Кравченко.
Жорстка позиція уряду Хайдера аль-Абаді в Багдаді, що не визнає результатів референдуму і відмовляється від переговорів, погіршує ситуацію. Як заявив аль-Абаді, федеральний уряд буде застосовувати військові сили Іраку у всіх областях Курдистану у відповідності з конституцією.
Щоб зберегти єдність країни та контроль над нафтовими родовищами, іракська влада посилює тиск на Ербіль: Багдад загрожує блокувати прикордонні переходи, вимагає віддати йому контроль над міжнародними аеропортами, проводить спільні ірако-турецькі військові навчання на кордоні між Туреччиною і Курдистаном і має намір направити сили безпеки в спірні регіони, які курди контролюють з 2003 р. зокрема, провінції Кіркук.
Наслідки чергового витка збройного протистояння в Іраку непередбачувані, зазначає автор. І цього небезпечного сценарію намагаються уникнути регіональні і глобальні гравці. Зрештою, як і в 2005 р. справа знову може обмежитися багаторічними переговорами, коли іракські курди почнуть вторговувати найкращі умови для їх автономії в складі федеративного Іраку і в черговий раз призупиняться на своєму шляху до незалежності.
Детальніше про ситуацію навколо референдуму в Іракському Курдистані читайте в матеріалі експерта Володимира Кравченка "Курдськийа вибір. Іракська автономія за крок від незалежності" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".