Незважаючи на раптовість рішення прем’єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака оголосити парламентські вибори 4 липня, спершу ніщо не віщувало інтриг у виборчій кампанії. Надто комфортною була перевага лейбористів над консерваторами, щоб можна було сумніватися в тому, хто здобуде перемогу. Та в червні виборча кампанія у Британії отримала несподіваний поворот. Партія Reform UK Найджела Фараджа, якій пророкували боротьбу з Ліберал-демократичною партією за почесне третє місце, почала активно нарощувати підтримку й, за деякими з опитувань, уже випереджає Консервативну партію. Якщо таке станеться, політичний ландшафт Великої Британії може кардинально змінитися.
Ще наприкінці травня рейтинг Reform UK перебував у межах 8–11%. Лейбористам Кіра Стармера соціологи віщували майже 45% підтримки, а консерваторам — 23–25%. Та цього місяця все почало швидко змінюватися. 3 червня Найджел Фарадж, який раніше казав, що не планує брати участі у виборах, заявив, що передумав. Політик оголосив про повернення до керма «Партії реформ» і про своє рішення балотуватися до Палати громад. Фарадж додав, що планує керувати політичною силою принаймні протягом найближчих п’яти років, що свідчить про серйозність його намірів. (Нагадаємо, що Найджел Фарадж у політиці не новачок, він — один із найвідоміших британських євроскептиків і промоутерів Брекзіту.)
Після цього рейтинги правих почали стрімко зростати. А опитування YouGov показало, що Reform UK уперше випереджає консерваторів. Після кількох складних тижнів виборчої кампанії рейтинг Консервативної партії опустився до 18%, тоді як Reform UK — піднявся до 19%. Те саме опитування дало лейбористам 37%, а ліберал-демократам — 14%. Інші результати дослідження суспільної думки підтверджують значне зростання популярності правих радикалів. Хоча й вони досі поступаються торі. Але тепер розрив перебуває радше в межах статистичної похибки.
Мажоритарна виборча система Великої Британії наразі перешкоджає Reform UK конвертувати свою популярність у виборчі мандати в Палаті громад. Кандидати від правих досі поступаються консерваторам у більшості округів. Але не скрізь. Станом на середину червня аналітики прогнозували ймовірну перемогу висуванців Reform UK у семи мажоритарних округах. Зокрема хороші шанси потрапити до парламенту має лідер партії Найджел Фарадж. Іще на початку червня правим давали лише три мандати. А на старті виборчої кампанії — взагалі жодного. Участь кандидатів від Reform UK певною мірою також є вигідною для лейбористів. Адже частину голосів консервативно налаштованих виборців буде просто розділено між торі та «реформаторами».
Проте навіть найоптимістичніші прогнози показують: правих у Палаті громад буде небагато. Тоді як консерваторів — близько 70. Лейбористам нині пророкують 450–460 місць. Reform UK матиме значно менше депутатів, ніж ліберальні демократи (близько 56) і члени Шотландської національної партії (37). Хоча, згідно з національним рейтингом, ця партія справді має шанси обійти торі й вийти на друге місце. Але той факт, що соратників Фараджа в парламенті Британії буде дуже мало, не надто заспокоює консерваторів. І їм справді є через що хвилюватися.
Колишній міністр із питань міграції Роберт Дженрік, якого розглядають як майбутнього лідера торі, заявив, що «поділяє розчарування» традиційних консервативних виборців і розуміє прагнення перейти до табору Фараджа. «Податковий тягар є занадто високим, система кримінального правосуддя — занадто м’якою, а державні служби — занадто неефективними. Мої розбіжності з урядом щодо імміграційної політики призвели до того, що я пішов у відставку з кабінету», — сказав ексміністр. І попередив: голосування за кандидатів від Reform UK призведе до тотальної перемоги лейбористів і до створення уряду, який лише збільшить податки та міграцію. Втім, не факт, що британці дослухаються до його слів.
У своїй виборчій кампанії Reform UK апелює до того, що консерватори та лейбористи не дотримували своїх обіцянок, із якими йшли на вибори вже впродовж 30 років. Фарадж майстерно висловлює претензії до старого істеблішменту та стверджує: відкриті кордони й безліч інших проблем, із якими стикається британське суспільство, спричинені «боягузтвом консерваторів».
17 червня Reform UK оприлюднила передвиборчу програму, яку партія називає «контрактом» із виборцями. Для того, щоб зупинити нелегальну міграцію, партія Найджела Фараджа пропонує вийти з Європейської конвенції з прав людини, заборонити будь-яким нелегальним мігрантам залишатися у Великій Британії та повертати всіх мігрантів, які прибувають на човнах, до Франції. Усі мігранти, які скоїли злочини, за винятком деяких незначних, будуть позбавлені громадянства. Боротьбу з міграцією Reform UK розглядає як засіб захисту британської культури та самобутності. Також пропонують підвищити до 20% страхування для іноземних працівників, аби стимулювати роботодавців наймати британців.
Партія обіцяє запровадити нульову толерантність до злочинності, набрати 40 тисяч нових співробітників поліції, змінити визначення злочину на ґрунті ненависті, аби зменшити «системне упередження». У сфері економіки Reform UK хоче «спростити» податкову систему Великої Британії та знизити ставку корпоративного податку з 25 до 15%.
Праві також виступають за повну заборону «трансгендерної ідеології» у системі освіти та обіцяють скоригувати історичну програму, яка включатиме вивчення британського рабства та європейського імперіалізму з аналогічними неєвропейськими явищами для «забезпечення балансу».
У сфері захисту довкілля Reform UK пропонує відмовитися від досягнення показника нульових викидів і збільшити видачу ліцензій на видобуток нафти та газу. І прагне проведення публічного розслідування «шкоди від вакцин проти COVID». З іншого боку, праві підтримують збільшення витрат на оборону до 2,5% ВВП протягом трьох років, а потім до 3% ВВП протягом шести років. І хотіли б новий законопроєкт про свободу слова для «припинення лівих упереджень та політкоректної ідеології». Є в планах партії Фараджа й бажання змінити виборчу систему Сполученого Королівства з мажоритарної на пропорційну.
Можна по-різному ставитися до програми Reform UK. Як і до того, чи реально втілити її в життя. Однак вона знаходить відгук у виборців. Можливо, цього б не сталося, якби консерватори, котрі перебували при владі з 2010 року, краще виконували свої обіцянки. І взагалі були б послідовнішими консерваторами в різних аспектах своєї політики. Нині партія Ріші Сунака гарячково намагається довести електорату свою відданість правим цінностям. Готується відправити першу партію нелегалів до Руанди. Та вустами прем’єр-міністра заявляє, що є лише дві біологічні статі, обіцяючи «захистити права жінок і дівчат». Але виборець бачить іншу реальність, у якій неконтрольована міграція сягнула рекордних цифр. А освітня система значною мірою опинилася під контролем лівих індоктринованих активістів. Реальність стимулює електорат консерваторів шукати альтернативу партії торі. Й він часто бачить її в Reform UK.
Найджел Фарадж розглядає поточну виборчу кампанію як підготовку до майбутніх виборів. І декларує бажання повністю переформатувати правий фланг британської політики, закидаючи нинішній Консервативній партії відмову від консервативних цінностей. Лідер Reform UK не приховує свого бажання стати прем’єр-міністром 2029 року й говорить про формування загальнонаціонального руху. Група правих консерваторів допускає ймовірність співпраці й об’єднання з Фараджем. Утім, він таку можливість нині відкидає та навіть стверджує, що частина консерваторів з часом приєднається до його політичної сили.
Для України Найджел Фарадж — не надто бажана персона. Адже він упевнений, що переговорів із Путіним однаково не уникнути, й сумнівається в тому, що Росію вдасться перемогти на полі бою. Військова та фінансова підтримка України також не викликає в цього британського політика великого ентузіазму. Щоправда, про її припинення Фарадж прямо не говорить. Лідер Reform UK припускає, що питання Криму буде особливо складним під час майбутніх переговорів між Україною та РФ. Хоча свого часу також вказував на подвійні стандарти, коли на тлі розмов про «найсуворіші заходи» підтримуються активні торговельні зв’язки з Москвою.
На виборах 4 липня Reform UK навряд чи зможе провести хоч якусь значну кількість депутатів до Палати громад. Але якщо вона в національному рейтингу справді пережене консерваторів чи хоча б зрівняється з ними, це може дуже сильно похитнути політичну систему країни, яка функціонувала на основі балансу між лейбористами та консерваторами ще з 1920-х років. Тоді Фарадж апелюватиме до того, що саме його політична сила є справжнім виразником інтересів правого консервативного виборця та головною національною опозицією до лейбористів. І докладе максимум зусиль, аби витіснити торі з їхньої політичної ніші.
Популярність правої Reform UK — зайвий доказ серйозної кризи старого європейського консерватизму. Адже схожі процеси, коли праві витісняють класичні консервативні політичні сили на маргінес, мають місце й у деяких інших країнах континенту. А в окремих із них традиційні консерватори вже поступилися місцем своїм успішнішим правим конкурентам. Можливо, щось схоже відбувається зараз і у Великій Британії. І ми перебуваємо на початку шляху, теоретично здатного змінити майбутній політичний ландшафт Сполученого Королівства.