Нещодавно наглядова рада Facebook постановила, що компанія виправдано заблокувала акаунт екс-президента США Дональда Трампа. Але дискусія про те, чи було це правильним рішенням, затьмарила іншу, більш актуальну проблему: чи повинна приватна компанія вирішувати, коли відкрите висловлення думок у соцмережах загрожує громадському порядку, пише Financial Times.
Технологічна революція вже почалася, але влада досі не вирішила питання про те, хто повинен керувати використанням цифрових технологій. Законодавці демократичних країн, зокрема США, наразі фактично дозволяють компаніям занадто легко встановлювати власні правила.
Зокрема, Facebook самостійно встановив багато норм збору та обробки даних.
І майже всі комерційні сайти використовують файли cookie - невеликі шматочки даних, для ідентифікації користувачів. Вони «рухаються разом із людьми» в Інтернеті, коли ті переглядають продовольчі товари, шукають одяг або ліки, що дозволяє компаніям точніше «націлювати» рекламу на людей.
Компанія Apple вирішила дозволити користувачам відмовитися від такого «широкого стеження». Це важливий крок до обмеження обміну даними. Але водночас, це показує, що приватні технологічні компанії мають вплив там, де регуляторні органи не змогли прийняти та застосувати власні правила.
Для прикладу, можна поглянути на «ринок шпигунських програм». Використання шпигунського програмного забезпечення для слідкування за користувачами, які навіть про це не підозрюють, зовсім не відповідає демократичним стандартам, таким як захист свободи слова та прав людини, але саме ця сфера залишається фактично нерегульованою у багатьох країнах. Подібні технології часто сприймаються як засоби боротьби з тероризмом та іншими загрозами, але дуже часто вони використовуються у протилежних цілях.
Яскравим прикладом є історія з WhatsApp. WhatsApp та її материнська компанія Facebook подали скаргу до федерального суду США, стверджуючи, що ізраїльська компанія мобільного спостереження NSO Group використала «лазівку» у програмі обміну повідомленнями для надсилання шкідливого програмного забезпечення, спрямованого на вилучення даних близько 1400 мобільних пристроїв. Частина цих мобільних телефонів належала правозахисникам, дисидентам, дипломатам та чиновникам.
Результат, ймовірно, створить прецедент щодо того, які обмеження повинні застосовуватись до використання таких технологій та засобів спостереження. Але водночас конституційні права на приватність та безпеку руйнуються, коли технологічні компанії, зокрема і через силу закону, встановлюють власні стандарти. У сфері інноваційних технологій уряди часто відстають у питанні регулювання.
Системи розпізнавання обличчя - ще одна технологія, яка може створювати багато проблем. Для прикладу, такі системи заборонені для використання у декількох штатах США, але продовжують розповсюджуватися.
Компанія Clearview AI, що базується в Нью-Йорку, зберігає зображення «мільярдів облич», «вилучених» у Facebook, YouTube та інших веб-сайтів, у великій базі даних. Як повідомляється, компанія продає послуги миттєвої ідентифікації тренажерним залам, казино та правоохоронним органам.
Саме тому з’явилася загроза «функціональності влади» у питанні цифрового регулювання. Демократичні уряди, часто використовують свої засоби захисту кібербезпеки через такі компанії програмного забезпечення, як SolarWinds та Microsoft.
Але навіть потужне програмне забезпечення не гарантує повного захисту, як вже показала минулого року масштабна хакерська атака на SolarWinds. А нещодавня кібератака на Colonial Pipeline ще раз підкреслила відсутність стійкості в американській інфраструктурі.
Регулятивні органи можуть отримати перевагу в цій сфері. Загальний регламент ЄС про захист даних, який обмежує можливості технологічних компаній збирати та зберігати дані, надає більше прав користувачам. Microsoft прийняла Загальний регламент ЄС про захист даних як глобальний стандарт, а багато інших країн продовжили розробляти подібні закони.
Світ може вчитися на цьому успіху. Технологічні компанії не повинні мати повноважень визначати параметри доступу до інформації, безпеку чи ступінь захисту конфіденційності для сотень мільйонів людей. Уряди повинні не просто реагувати на інциденти, а розробляти правила, які ставлять права користувачів та безпеку даних на перше місце, резюмує видання.
Додатки для обміну повідомленнями можуть збирати інформацію про місцезнаходження і фінансові операції користувачів.
Портал Phonearena склав рейтинг месенджерів, грунтуючись на тому, які дані користувача ті збирають.