Канцлер Німеччини Олаф Шольц зробив висновки з уроків історії, але, на жаль, неправильні.
«Я не кайзер Вільгельм!» - голова німецького уряду неодноразово згадував німецького імператора Вільгельма II під час розмов за зачиненими дверима впродовж останніх тижнів, змусивши багатьох звернутися до Wikipedia. Вільгельм?
За межами Німеччини онука королеви Вікторії запам’ятали хіба що по його задертим вусам й гостроверхому шолому. А британський вищий клас може ще пригадати, що Вільгельм одягав неправильні черевики для прогулянок на яхті в Коуз, - пише Politico. Але для Німеччини це був правитель, чия безладна зовнішня політика, а зокрема союз з Австро-Угорщиною, спровокувала Першу світову війну і катастрофічний прихід Адольфа Гітлера до влади. Для німців Вільгельм - не карикатура, а застереження.
В часи, коли західні союзники з дедалі більшою втомою вислуховують всі німецькі виправдання, чому Берлін не відправляє військову допомогу Україні, зацикленість Шольца на Вільгельмі II допомагає пояснити, чому канцлер, як сказав посол Андрій Мельник, покинув Київ «в біді». Пригадуючи німецького імператора, Шольц не просто посилає німцям сигнал, що він не збирається вступати у ширший конфлікт. Він також стверджує, що, що рятує їх від ядерного знищення.
«Ядерна війна не повинна початися. Наслідки помилки будуть катастрофічні», - сказав він Der Spiegel в квітні.
Не дивно, що привид ядерного армагедону виявився ефективною тактикою для тих, хто хоче скаламутити воду. 58% німців підтримують відправку важкого озброєння Україні. Але майже половина також вірить Шольцу, який не дуже охоче виконує цей запит.
«В Німеччині багато мирний ініціатив і навіть були проросійські протести. Але німці не виходили на вулиці, щоб підтримати танки Україні», - пише видання.
Німецький парламент ще в квітні ухвалив рішення про постачання важкого озброєння українській армії, але Шольц досі не відправив нічого окрім обіцянок і сумнівних сигналів. Міноборони ФРН каже, що до кінця липня передасть 15 бронемашин для протиповітряної оборони Gepard, а ще 15 - до кінця серпня. Проблема в тому, що у Німеччини мало боєприпасів для цієї техніки. Тому що Бундесвер відмовився від неї більш ніж десятиліття тому. Іронія в тому, що Україна віть не просила Gepard, які принесуть не багато користі у боротьбі з агресією Росії. Вона просила Німеччину продати їй БМП Marder. Запит на покупку списаних БМП Київ прислав ще 24 березня. 14 квітня виробник цієї техніки Rheinmetall повідомив, що готовий продати 100 БМП Marder і 1,5 мільйона набоїв до них за 153 мільйони євро. І першу поставку можна було виконати «вже за кілька тижнів». З того часу минуло 6 тижнів. Російська армія посилила свій наступ на Донбасі. А Берлін досі не схвалив продаж БМП.
Натомість Шольц оголосив, що передасть цю зброю Греції в обмін на радянські БМП-1, які Афіни відправлять Україні. І ніщо не вказує на те, що Київ зможе отримати більш сучасні Marder найближчим часом. Більше того, Шольц, який минулого тижня відвідав Малі й інші неспокійні країни Африки, досі не ступав на українську землю. Він відмовляється сказати вголос, що Україна повинна «перемогти» у війні. Натомість він каже, що вона повинна «вижити», а «Росія не повинна перемогти». І це після того, як минулого місяця офіційна сторінка Шольца на Twitter здивувала багатьох, опублікувати повідомлення про підсумки розмови з Владіміром Путіним. В повідомленні на сторінці німецького канцлера йшлося, що він вимагав негайного припинення вогню, але при цьому не наполягав, щоб Росія вивела війська з України. Минулого тижня Шольц знову спровокував сумніви щодо рішучості Німеччини, опублікувавши нове повідомлення на Twitter про те, що воєнними діями конфлікт не вирішити.
«Чи можна насильство здолати насильством? Чи можна добится миру без зброї?» - йшлося в повідомленні.
Ця риторична гімнастика змусила деяких оглядачів зробити висновок, що Шольц насправді боїться перемоги України.
«Канцлер не хоче, щоб Україна перемогла у війні», - сказав депутат від ХДС і колишній полковник Бундесверу Родеріх Кіссеветтер.
Коли журналісти Politico запитали про це посла України в Німеччині Андрія Мельника, той відповів, що вже не знає, що думати.
«Я не хочу вірити в те, що він проти нашої перемоги. Але ми не знаємо напевне», - сказав посол.
У Берліні поширена думка, що Шольц не хоче «провокувати» Путіна, з яким він регулярно розмовляє по телефону. Питання тільки одне: які саме дії Путіна боїться спровокувати німецький канцлер? Більшість німців не помічає, що вони піддаються гніву російського автократа незалежно від того, відправляють вони свої старі танки чи ні. І причина проста: союзники Німеччини по НАТО передають українській армії все, що вона відмовляється передати. Лише Польща відправила сотні бойових танків.
Як і кайзер Вільгельм II, Шольц, вочевидь, намагається відгородити німців від неприємної реальності. І в ній головна «ядерна зброя» Путіна проти Німеччини - це не ракети, а перекриття потоку дешевого газу, який живить економічний двигун країни. Попри всі німецькі розмови про побудову більшої кількості вітрових електростанцій і терміналів для прийому СПГ, втрата дешевого російського газу підірве основу німецької промислової бази. На газ припадає чверть енергетичного забезпечення країни. І в основному його споживає промисловість. 15% газу, який отримує ФРН, споживають хімічні заводи. Гігант BASF, який споживає стільки ж електроенергії, як і вся Данія, не може відмовитися від газу. Його робота зупиниться. А без пластику й інших продуктів хімічного гіганта зупиниться і німецька автомобільна промисловість.
Зважаючи все це, позиція Шольца щодо України набуває більшого сенсу. Йому не подобається те, що відбувається на українській території, рівно так, як й іншим європейським лідерам. Але він може з цим змиритися. Рівно так само його попередниця з ХДС Ангела Меркель змирилася з російським вторгненням в Грузію в 2008 році, а також анексією Криму, війною на Донбасі й знищенням пасажирського лайнера MH17 в 2014-му. Пізніше, в 2020 році, вона спокійно змирилася з отруєнням російського опозиціонера Алєксєя Навального. Замість того, щоб визнати, що він діє відповідно до того, що вважає німецькими інтересами, Шольц відповідає на критику щодо підходу Німеччини до України, як аудитор.
Ніхто не заперечує, що Німеччина допомагає Україні, надаючи фінансову й гуманітарну допомогу. Однак, будучи найбагатшою країною і найбільш впливовою політичною силою Європи, вона повинна була б зробити більше, щоб допомогти Києву захистити себе. Особливо після стількох років м’якого підходу до Путіна, які й переконали російського автократа, що агресія проти України зійде йому з рук. Підхід Шольца шкодить не лише Україні, а й підриває й без того хитку позицію Німеччини в НАТО.
Саме тому німецькому канцлеру краще менше думати про гіркі успіхи кайзера Вільгельма II і більше звертати увагу на спадщину Другої світової війни. Влітку 1941 року німецькі війська почали східний наступ, залишаючи глибокі шрами руйнувань на тілі України і перетворюючи житницю Європи у те, що історик Тімоті Снайдер назвав «кривавою землею». Зараз Україна стікає кров’ю знову. І Німеччина під керівництвом Шольца абсолютно нічого не робить з цим.