У російській війні проти України вода водночас і ціль, і зброя. Вже через три дні після початук вторгнення армія Росії знищила дамбу в Харсонській області, яка блокувала потік води в окупований ще в 2014 році Крим.
В Маріуполі російські солдати перекрили міську систему водоканалу під час жорстокої облоги міста, залишивши жителів без доступу до питної води і санітарії. Politico пише, що Москва умисне атакує інфраструктуру забезпечення водою, знищуючи трубопроводи, очисні споруди і насосні станції, - каже дослідник данського аналітичного центру Clingendael Тобіас фон Лоссов. Позбавлення населення доступу до води, як в Маріуполі, виявилося потужною воєнною тактикою.
«Ми місяці поспіль ми спостерігали за гуманітарною катастрофою і голоду в містах. Це відбувалося у Маріуполі чи й навіть Миколаєві, який також жив без води більше місяця. Ситуація особливо тривожна в охоплених тяжкими боями містах чи на окупованих територіях на сході й півдні», - скавв Фон Лоссов.
Головний дипломат ЄС Жозеп Боррель і єврокомісар з питань довкілля Віргініюс Синкевичюс в березні звинуватили Росію у «використанні загрози зневоднення, щоб змусити Маріуполь здатися, позбавляючи доступу до базових потреб».
Порушене табу
Міжнародні конвенції забороняють атакувати цивільну інфраструктуру водопостачання. Але впродовж останнього десятиліття така тактика ставала все більше поширеною, особливо на Близькому Сході. За словами голови ЮНЕСКО з питань міжнародного водного співробітництва Ашока Свайна, Росія теж регулярно вдається до таких практик.
«Як близький союзник режиму в Дамаску, Росія зробила великий внесок у перетворенні води на зброю в Сирії, наприклад, атакуючи воднонапірні станції. Сирійський режим і деякі опозиційні сили, а також зовнішні сили стандартизували використання води як зброї. Ми бачили подібні практики в Ємені й Лівії», - сказав Фон Лоссов.
Тактика приваблива не лише тому, що її вплив дуже швидкий. Вона також деморалізує атаковане населення, - пояснив директор аналітичного центру Geneva Water Hub Марк Зайтоун. Блокування доступу до води або її зараження в результаті обстрілу промислової інфраструктури може також завдати довгострокову шкоду для економіки країни. Програма ООН з питань докілля застерігала ще в 2018 році, що Донбас був на межі «екологічної карастрофи через забрудження повітрня, ґрунтів і води через згорання великої кількості боєприпасів і затоплення промислових об'єктів».
Дослідниця з нідерландського Університету Твенте Джуліан Шіллінгер зауважує, що по всій території України є багато хімічних, металургійнийх заводів, а також шахт, АЕС і місце захоронення ядерних матеріалів. Тому ризик поширення хвороб, спричинених зараженням води, дуже високий.
Цінна вода
Перетворення води в зброю особливо ефективне, коли цього ресурсу мало або коли країна, як от України, сильно залежить від її його запасів у потужній аграрній промисловості. Кліматичні зміни робялть воду ще більш дефіцитним ресурсом у багатьох регіонах. Тож, на думку співзасновника Тихоокеанського інституту Пітера Гліка, вона буде грати дедалі більшу роль у війнах.
Згідно з даними ООН, близько 6 мільярдів людей будуть страждати від нестачі чистої води вже в 2050 році. У Массачусетському інституті технологій вважають, що на той час в світі буде жити 9,7 мільярдів людей. З них більше половини будуть страждати від нестачі води.