Насправді Сесар хотів вибратися з Куби. Бармен, який ледве зводив кінці з кінцями в Гавані, минулого року намагався дістатися Маямі на хиткому човні. Але берегова охорона США перехопила його, тож довелося повернутися назад.
Зараз він готує другу спробу втечі: прямим рейсом до Москви. Його квиток оплатив російський вербувальник. Але ця поїздка все одно буде коштувати дуже дорого. За умовами угоди, він повинен буде вступити до російської армії і воювати проти України.
«Якщо це жертва, на яку я маю піти, щоб моя сім'я могла процвітати, я піду на це», - сказав журналістам Politico Сесар, якому цього року виповнилося 19 років і чиє ім'я було змінено з міркувань безпеки.
«Ти можеш бути фізиком-ядерником і все одно померти тут від голоду. На мою нинішню зарплату я ледве можу купити елементарні речі, такі як туалетний папір або молоко», - додав кубинець.
Він сподівається, що йому дозволять працювати парамедиком на фронті. Новина про кубинських бійців, які беруть участь у війні проти України, з'явилася у світових ЗМІ на початку цього місяця. Тоді Гавана оголосила, що заарештувала 17 осіб за причетність до мережі торгівлі людьми, яка вербувала молодих людей для участі у війні на боці Росії.
Ця новина підняла питання про ступінь співпраці між двома союзниками часів Холодної війни, а також про те, не заявилися тріщини в підтримці російського вторгнення з боку Гавани. Розмови з кубинцями на Кубі і в Росії викривають інший бік історії. Відчайдушні молоді люди бачать у службі в російській армії свій найкращий шанс на краще життя. І, схоже, не всі з них добре розуміють, в що вони вляпалися.
40-річний чоловік, якого Politico умовно називає «Педро», розповів, що йому пообіцяли роботу водія. Він нібито повинен був «перевозити робітників і будівельні матеріали». Але після прибуття до Росії його готували до бою зі зброєю в руках.
«Ми підписали контракт з дияволом. А диявол не роздає цукерки», - сказав він, згадуючи момент свого зарахування на службу.
Союзники часів Холодної війни
Гавана формально займає нейтральну позицію щодо України, Але вона не приховує, що стоїть на боці Москви у її самопроголошеному зіткненні «з імперією янкі». Режим Кастро залежить від Росії через дешеве паливо та іншу допомогу. Але на відміну від, скажімо, Північної Кореї, він мало що може запропонувати взамін, окрім дипломатичної лояльності.
Відколи Кремль розпочав повномасштабний наступ минулого року, країни обмінялися візитами вищого керівництва. Критики застерігають, що, дотримуючись радянських традицій, Куба може надіслати війська на допомогу Москві. Вони вказують на травневий візит до Білорусі військового аташе Куби, де головним питанням порядку денного була «підготовка кубинських військових». Через кілька тижнів після того в Москві побував міністр оборони Куби для обговорення «низки технічних військових проектів». Але не було жодних доказів прямої причетності.
Гавана розпочала боротьбу з вербувальною мережею після того, як в кінці серпня на YouTube з’явилося інтерв’ю двох 19-річних кубинців, які стверджували, що їх заманили до Росії на прибуткову роботу на будівництві, а потім відправили в окопи в Україні. Вони розповіли, що зазнали побоїв, що у них виманили гроші і що їх тримають в полоні.
Міністерство закордонних справ Куби пообіцяло діяти «енергійно» проти спроб залучити кубинців до участі у військових діях Росії, додавши: «Куба не сторона конфлікту в Україні».
Зміна тону в Гавані свідчить про те, що вербування кубинців через неформальні канали «зачепило за живе», - сказав Крістофер Сабатіні, старший науковий співробітник з питань Латинської Америки в Chatham House.
«Куба і Радянський Союз воювали пліч-о-пліч в Анголі та інших місцях, але з ідеологічних причин. Зараз все зведено до найпотворнішої форми найманства, яка йде врозріз з десятиліттями дружби», - сказав експерт.
У листопаді 2022 року Владімір Путін підписав указ, який пропонує прискорену натуралізацію іноземцям, які записалися на службу за контрактом.
«Ми всі отримуємо російське громадянство», - написав журналістам один із завербованих чоловіків.
Він та інші 15 рекрутів розповіли Politico, що за один тиждень всі вони отримали російські паспорти від губернатора в Тулі. За словами старшого наукового співробітника Центру аналізу європейської політики Павла Лузіна, після важких втрат Росії «потрібне гарматне м’ясо». Він додав, що більшість іноземних новобранців походять з країн Центральної Азії і Африки, Сирії і Афганістану.
Невідомо, скільки саме іноземних громадян поповнили лави російської армії. Але Лузін каже, що їхня обмежена кількість в основному слугує для посилення російського наративу про те, що Росія має міжнародну підтримку своєї війни.
«Без знання мови, без знання місцевості, без належної підготовки для ведення сучасної війни їх швидко вб'ють, і на тому все», - сказав він.
Приєднання до 106-ї
Для більшості кубинців, з якими поспілкувалися журналісти Politico, їхня співпраця з російською армією почалася наприкінці 2022 року, коли хтось під ім’ям «Олена Шувалова» почав публікувати на сторінках соціальних мереж дописи, орієнтовані на кубинців, які хочуть виїхати за кордон або вже перебувають у Росії.
На одному з дописів була зображена жінка в довгій спідниці перед автомобілем, прикрашеним кубинським прапором і літерою «Z». У супровідному тексті Шувалова пропонувала річний контракт з армією Росії, «допомогу» в складанні необхідних мовних іспитів і медичних тестів, а також «експрес-легалізацію протягом двох днів».
Зарплата складалася з одноразової виплати в розмірі 195 тисяч рублів (близько 2 тисяч доларів) і щомісячної зарплати в розмірі 204 тисяч рублів (2 100 доларів). Для порівняння, середній ВВП Куби на душу населення у 2020 році становив 9 500 доларів на рік.
З чотирьох новобранців, які зараз перебувають у Росії і поділилися своїми історіями з Politico, троє сказали, що прилетіли з Куби цього літа. Вдома вони працювали в готельному бізнесі, були будівельниками і вчителями. Один з них сказав, що має професійну військову підготовку. Двоє інших пройшли дворічну строкову військову службу.
Хоча вони знали, що їх відправлять в російську армію, їх запевняли, що вони працюватимуть далеко від лінії фронту водіями або будівельниками.
«Копатимуть укріплення або допомагатимуть відбудовувати міста», - розповіла Politico розлючена дружина одного з завербованих.
Кожен з кубинців сказав, що їх привезли з Варадеро разом з кількома десятками інших чоловіків. В їхніх паспортах не було штампу про виїзд, а при в'їзді в Росію в їхніх міграційних картах була позначка «туризм» як мета перебування.
Після приземлення в московському аеропорту Шереметьєво новобранців зустріла жінка, яка представилася Діаною і сказала, що вона кубинська громадянка з російськими зв'язками. Потім їх завантажили в автобус і привезли в «порожню будівлю школи» поблизу Рязані.
Там вони пройшли поверхневий медичний огляд і були змушені пройти безліч бюрократичних процедур, включаючи підписання контракту з Міноборони РФ. Один завербований кубинець розповів, що іспанську версію тексту надавали тим, хто спеціально просив про це, але інші стверджували, що перекладач просто усно переказував його зміст.
Деякі з новоприбулих залишилися у військовій частині в Рязані. Але більшість були переведені до 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, що базується в місті Тула під Москвою і бере участь в одних з найзапекліших боїв в Україні.
Київ стверджує, що 106-та дивізія була «перетворена на добриво» в перші дні вторгнення, коли вона намагалася захопити Київ. В останні місяці вона дислокується поблизу Соледара і Бахмута.
«Коли нам видали форму і сказали йти тренуватися, я зрозумів, що це зовсім не про будівництво», - сказав один з рекрутів.
Коли журналісти Politico розмовляли з Педро в Тулі, він сказав, що відчуває себе в пастці через своє рішення.
«Я приїхав сюди, щоб дати своїм дітям краще життя, а не вбивати. А не випущу жодної кулі», - сказав він, розплакавшись.
Кубинець зізнався, що розглядав можливість втечі: «Але куди мені йти?».
Добровільні учасники
Журналісти видання не змогли встановити, чи працювали Шувалова і Діана на російську або кубинську владу. Жодна з жінок не відповіла на прохання про коментар. Хоча Шувалова сказала журналістам Moscow Times, що вона працює на громадських засадах.
Не всі кубинці, з якими поспілкувалося видання Politico, сказали, що їх обманом втягнули у війну. На фотографіях, поширених в Інтернеті і в месенджерах, багато хто гордо позує у військовому спорядженні, деякі зі зброєю в руках.
«Ніхто не приставляв пістолет до їхніх голів. У контракті чітко сказано, що ти їдеш на війну, а не грати в м'яч чи ходити в походи», - каже 36-річний кубинський мігрант у Росії Йоенні Вега Гонсалес про своїх знайомих, які пішли воювати проти України.
За його словами, йому відмовили у можливості приєднатися через те, що він не розмовляє російською мовою.
«В іншому випадку я б пішов на фронт з гордістю і високо піднятою головою», - сказав Гонсалес.
Politico пише, що поки тривала підготовка цієї статті, кілька кубинців, які все ще перебувають на острові, звернулися з проханням записатися в армію Росії. Всі вони називали економічні, а не політичні причини як основну мотивацію. На запитання про моральні наслідки свого рішення один кубинець з Тули відповів, що це не було для нього головною проблемою.
«Це спосіб, який ми знайшли, щоб вибратися з Куби. Ніхто тут не хоче нікого вбивати. Але ми також не хочемо вмирати самі», - сказав він.