Росіяни не рідко називають свого президента "ВВП", формуючи цю абревіатуру з його імені, по батькові і прізвища: Володимир Володимирович 3. І ця ж абревіатура в російській мові також розшифровується як внутрішній валовий продукт – показник економічної потужності країни за рік.
Все це може навести на думки про те, що обидва поняття в Росії взаємопов'язані і економіка залежить від сильного лідера. Насправді багато росіян саме так і думають. Вони вірять, що Путін став причиною процвітання їхньої країни в 2000-х роках після нелегких 90-х. А нинішній занепад – це нібито й не його вина. І всі біди – це "антиросійська змова" в світі і результат санкцій Заходу. Насправді ж все не так і ключ тимчасового успіху Росії крився у високих цінах на нафту. Про це на сторінках Die Welt пише Едуард Штайнер.
Він вказує на те, що Володимир Путін зовсім не "чудотворець", а щасливчик, чий прихід до влади співпав з бумом на сировину на початку 2000-х років. А нині, коли ціна на нафту падає, непорушні права президента на владу починають розхитуватись, адже доходи від продажу енергоносіїв на половину наповнюють російський бюджет.
Автор нагадує, що в 2000 році перед тим, як Путін став президентом, барель нафти коштував 20 доларів, тобто навіть дешевше, ніж зараз. Впродовж наступних 9 років вартість "чорного золота" збільшилася в п'ять разів, видобуток збільшився на 60%, а ВВП Росії – на 83%.
Під час своєї першої передвиборчої кампанії Путін пообіцяв росіянам, що рівень ВВП на душу населення Росії зрівняється з цим показником у Португалії. Йому це вдалося. І навіть в 2008 році показники купівельної спроможності росіян перевищували португальські. Але експерти вказують, що цей російський успіх зовсім не пов'язаний з талантами Путіна як політика і управителя.
Експерт з питань країн Східної Європи "Об'єднання науки і політики" у Берліні Роланд Гетц вказує на те, що російська економіка зростала завдяки росту цін на нафту на світових ринках.
Нафтовий бум дав шанс на реформування країни і її зміцнення. Але Путін цього не зробив. Натомість він почав створювати роздуті державні підприємства, які не функціонували ефективно. Єдине, що він зробив правильно – це створив резервні фонди. Колишній перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Росії Михайло Дмитрієв підтвердив, що в період з 1999 до 2008 року половина збільшення російського ВВП відбулося за рахунок збільшення вартості нафти.
Також нафтові доходи дозволили заохотити споживання в Росії, яке теж пішло на користь економічним показникам. З'явився середній клас. А тепер, коли вартість бареля знову впала нижче 30 доларів, споживацький бум закінчився і ситуація має не дуже оптимістичний вигляд.
В цей же час, Путін нічого не робить для порятунку російської економіки. На думку німецького оглядача, він би навіть зараз, коли нафтові долари закінчуються, міг би почати реформувати Росію, опираючись суто на неймовірній довірі населення.
Тим часом, рубль упав до мінімумів грудня 2014 року через обвал цін на нафту. Станом на 9.39 за київським часом долар розрахунками "завтра" торгувався поблизу 78,69 рублів проти 77,751 рублів на момент відкриття торгів, а євро досяг позначки 85,67 рублів проти 85,153 рублів на момент відкриття торгів.
Вартість березневих ф'ючерсів на нафту Brent на лондонській біржі ICE Futures падала до мінімальних з кінця 2003 року - до $ 27,67 за барель. Ціна ф'ючерса на нафту BRENT на лютий на торгах Нью-йоркської товарної біржі (NYMEX) впала до цього часу на 0,7% - до $ 29,22 за барель.
Раніше оглядач видання Rzeczpospolita писав, що Росія не зможе фінансувати війну проти Українипри ціні нафти в 20 доларів. Адже від нафтових доходів залежить наповнення російського бюджету. Але в той час, коли в Москві намагаються впоратися з найнижчою вартістю бареля нафти за 12 років, з'явилися прогнози, що вона впаде до 20 доларів.