Призупинення угоди щодо плутонію, що відбулося відразу після оголошення з боку США про припинення взаємодії із Росією по Сирії, виглядає відповідною дипломатичною відповіддю - "око за око". Про це у статті "Плутонієвий демарш Росії" пише Олексій Іжак.
"Вимоги виглядають божевільними, тим більше - мало хто взагалі пам'ятає про таку проблему, як утилізація плутонію, хоча вона і тягнеться з середини 1990-х. Гібрид плутонію і розчавлених помідорів вийшов комічним. Але дії російської влади, можливо, не безглуздо, виходячи з поточних завдань її виживання", - йдеться в статті.
Як підкреслює автор статті, внесений російським президентом Володимиром Путіним законопроект містить низку більш ніж дивних умов відновлення програми. Росія вимагає, по-перше, скорочення сил НАТО до рівня 2000 р. і демонтажу військової інфраструктури, створеної з того часу. По-друге, скасування так званого "закону Магнітського" 2012 р. і закону про підтримку свободи України 2014 р. (персональних санкцій у зв'язку з анексією Криму). По-третє, скасування всіх секторальних санкцій, введених в зв'язку з російським військовим вторгненням і спробами дестабілізації України. По-четверте, компенсації збитку, понесеного Росією в результаті американських санкцій та "вимушених контрсанкций". "Про утилізацію плутонію йдеться десь в кінці", - наголошується в статті.
Іжак акцентує, що зараз в Кремлі відбулася "зміна варти". Першим заступником керівника президентської адміністрації та головним внутрішньополітичним менеджером, принаймні, за статусом, став Сергій Кирієнко. До цього, з початку 2000-х, він очолював "Росатом". Російський "плутонієвий проект" розвивався під його керівництвом. Перед своїм призначенням на зустрічі з Путіним він рапортував про введення в дію БН-800 як про одне із головних досягнень "Росатому". Вважається, що у Кирієнко склалися хороші стосунки з американськими демократами. І абсолютно точно в політику привів його вбитий на початку минулого року Борис Нємцов, один із головних політичних опонентів Путіна.
"Кажуть, Кирієнко чудовий своєю здатністю вбудовуватися в будь-яку владу. Але образ ліберала з ним пов'язаний досить міцно. Як і правозахисниця Елла Памфілова, зайнявши цієї весни посаду голови Центральної виборчої комісії, стала "демократичним обличчям" недавніх виборів в Держдуму, Кирієнко може стати "демократичним обличчям" прийдешніх, можливо, швидких президентських виборів", - вважає Ижак.
Автор підкреслює, що "плутонієвий указ" і Кирієнко з'явилися в політичному полі практично одночасно і однаково несподівано. "Тепер "демократичного особі" Кремля маневр у бік США закритий. Залишилося ще зробити символічний крок у "справі Нємцова" - і нова президентська рать згуртована, змінивши імідж. Для нових депутатів Держдуми голосування за "плутонієвий закон" теж стане символом вливання у владу", - запевнив Іжак.
На думку автора, що стосується плутонію, то нічого екстраординарного не відбулося. "Повернення надлишкового російського плутонію в боєголовки прямо заборонено і указом, і новим законом. Можна хіба що задуматися, чи був проект створення підприємства з виробництва MOX-палива та будівництва нового реактора на швидких нейтронах настільки успішним, як заявлялося, якщо Росія без жалю готова цей проект зупинити на невизначений час", - говорить він.
Докладніше читайте у статті Олексія Іжака "Плутонієвий демарш Росії" на сторінках свіжого номера тижневика "Дзеркало тижня. Україна".
3 жовтня президент РФ Володимир Путін розпорядився призупинити укладена з США угоду про утилізацію збройового плутонію, що не є необхідним для потреб оборони, у зв'язку з "недружніми діями США щодо РФ". Путін вніс до Державної думи законопроект про припинення дії угоди між урядами РФ і США про утилізацію плутонію.