Переобрання президентом Реджепа Таїпа Ердогана дає йому ще п’ять років, щоб поглибити свій консервативний вплив на турецьке суспільство та реалізувати амбіції щодо збільшення економічної та геополітичної могутності країни. За виборами уважно стежили союзники Туреччини по НАТО, включно зі США, які часто вважали Ердогана розчаровуючим союзником через його антизахідну риторику та тісні зв’язки з Путіним, які зросли після вторгнення РФ в Україну.
На стику Європи, Азії та Близького Сходу
Ердоган не виявив жодних ознак того, що планує змінити свою політику за кордоном, де він намагався використати місце Туреччини на стику Європи, Азії та Близького Сходу для розширення свого впливу, або вдома, де консолідував свою владу та реагував на інфляційну кризу нетрадиційними заходами, які, на думку економістів, загострили проблему.
На виборах йому кинула виклик нещодавно об’єднана опозиція, яка назвала вибори переломним моментом для турецької демократії. Кандидат від опозиції Кілічдароглу балотувався як противник Ердогана, пообіцявши відновити громадянські свободи та покращити зв’язки із Заходом. Він назвав себе більш близьким до боротьби простих людей.
Ось кілька ключових висновків з виборів у Туреччині:
Кризи зашкодили Ердогану, але не зламали.
Це були найскладніші вибори за 20 років для Ердогана як найвидатнішого політика Туреччини, як прем’єр-міністра з 2003 року та як президента з 2014 року. До першого голосування більшість опитувань передбачала напружену гонку з Кілічдароглу, іншим лідером перегонів.
Аналітики назвали кілька причин, чому Ердоган може мати труднощі. Гнів через болісну кризу вартості життя настроїв деяких виборців проти нього. Потужні землетруси в лютому забрали життя понад 50 000 людей і пошкодили сотні будівель на півдні Туреччини. Багато тих, хто пережив землетрус, скаржилися на повільну початкову реакцію уряду, тоді як руйнування викликало питання про те, чи поспішність Ердогана щодо розвитку країни не сприяла небезпечному будівництву .
Історично розбіжна в поглядах опозиція Туреччини відклала внутрішні чвари, щоб об’єднатися за Кілічдароглу та стверджувала, що потрібні зміни, щоб зупинити сповзання країни до одноосібного правління.
Але Ердоган переміг завдяки палкій підтримці значної частини населення та своїм навичкам ведення кампанії. Релігійно консервативні турки, які цінують розширення ним ролі ісламу в суспільному житті, підтримали його, і навіть багато з тих, хто обурений інфляцією, сказали, що вони не вірять, що опозиція може керувати краще.
Землетрус не дуже вплинув на вибори.
Ердоган прийшов до влади 20 років тому на тлі гніву через катастрофічну реакцію уряду на землетрус поблизу Стамбула в 1999 році, який забрав життя понад 17 000 людей. Тож багато хто очікував, що цьогорічний землетрус також зашкодить його становищу.
Але мало ознак того, що це так.
Ердоган вийшов уперед у восьми з 11 провінцій, які постраждали від лютневого землетрусу. Його правляча Партія справедливості та розвитку та її політичні союзники досягли ще кращих результатів, отримавши більшість голосів на одночасних парламентських виборах у всіх, крім однієї, постраждалих від землетрусу провінцій.
Участь у виборах у регіонах зони землетрусу також була високою, незважаючи на занепокоєння, що багатьом виборцям, переміщеним через руйнування, буде важко повернутися додому, щоб проголосувати, як це вимагається. Хоча участь в 11 провінціях, які постраждали від землетрусу, була нижчою, ніж 88,9 відсотка виборців, які мали право голосувати, але в жодній із цих провінцій явка не впала нижче 80 відсотків.
Інтерв'ю з людьми, які пережили землетрус, вказали на багато причин того, що катастрофа не змінила їхніх політичних поглядів. Дехто описав землетрус як акт Бога, на який будь-який уряд насилу відреагував би. Інші, чиї будинки були зруйновані, сказали, що більше вірять у Ердогана щодо відновлення постраждалих територій, ніж у його суперника.
Застереження про тероризм викликали резонанс серед виборців.
Ердоган підірвав опозицію, зображуючи її лідерів слабкими та некомпетентними, але одна лінія нападу виявилась особливо сильною: звинувачення в тому, що вони будуть м’якими щодо тероризму.
Президент неодноразово наводив цей аргумент виборцям, ґрунтуючись на тому, що опозиція отримала підтримку головної прокурдської партії Туреччини. Уряд часто звинувачує цю партію у співпраці з бойовиками курдської меншини Туреччини, які десятиліттями воюють з турецькою державою, домагаючись автономії.
Ердоган навіть зайшов так далеко, що продемострував на своїх мітингах підробні відео, щоб показати лідерів бойовиків, які співають передвиборчі пісні Кілічдароглу. Багато виборців повірили йому, заявляючи в інтерв’ю, що не довіряють опозиції у безпеці країни.
Голосування було вільним, але не чесним.
Міжнародні спостерігачі не повідомили про відсутність масштабних проблем із процесом збору та підрахунку голосів, вважаючи процес вільним.
Але вони відзначили величезні переваги, які Ердоган мав до початку голосування, включно з його здатністю вивільнити мільярди доларів державних витрат, щоб спробувати компенсувати негативні наслідки інфляції та інших економічних труднощів, а також рясне, позитивне висвітлення у фінансованих державою ЗМІ.
Пізно в неділю Кілічдароглу не заперечував підрахунок голосів, але сказав своїм прихильникам, що загальні вибори були «одним із найбільш несправедливих виборчих процесів за останні роки».
Багато хто в політичній опозиції побоюється, що близькість перегонів змусить Ердогана більш агресивно поводитися зі своїми політичними опонентами, щоб запобігти такому жорсткому виклику в майбутньому.
Тепер Ердоган повинен зіткнутися з економічними проблемами.
Економісти попереджають, що Ердоган вдався до дорогої короткострокової тактики, щоб ізолювати виборців від інфляції та запобігти подальшому падінню вартості національної валюти. Але він не може так продовжувати вічно.
Валютні резерви Туреччини різко скоротилися, що означає, що країна може втратити здатність виплачувати кошти іноземним кредиторам. І оскільки значна частина цих грошей була витрачена на підтримку стабільності валюти, її вартість може різко знизитися, коли ці витрати припиняться.
Ердоган під час своєї кампанії не давав жодних вказівок на те, що він планує змінити свою економічну політику, незважаючи на стабільно високу двозначну інфляцію, яка, за словами економістів, посилилася його наполегливим бажанням знизити процентні ставки замість їх підвищення для боротьби з інфляцією, як ортодоксальна економіка рекомендує.
Отже, незалежно від того, яким крокам Ердоган хотів би віддати перевагу на початку свого нового терміну, ризики валютної кризи чи рецесії, швидше за все, вимагатимуть його уваги.