Перший президент України Леонід Кравчук, чекаючи на зустріч з 41-м президентом США, розмовляв з помічником Білого дому з питань роботи зі ЗМІ. Українською мовою. Заступнику Держсекретаря Лоренсу Іглбергеру цього було достатньо.
«Я знаю, куди тебе відправити», - сказав він Роману Попадюку.
Так у 1992 році Попадюк, який народився в Австрії у сім’ї українців, які пізніше іммігрували в США, став першим послом США в Україні одразу після розпаду СРСР. Цей досвід ставить його у відправну точку відносин між країнами, які почалися за три десятиліття до нинішніх зусиль допомогти Києву у боротьбі проти російської агресії. І він виніс строгий вердикт роботі американського уряду за цей час: «Гадаю, ми робили все неправильно від самого початку».
Про це пише CNN, додаючи, що у цих словах немає партійного забарвлення. Попадюк впродовж своєї кар’єри не отримував посади через партійну приналежність. А його особиста історія має дуже американський дух. Сім’я майбутнього дипломата з допомогою католицької доброчинної організації, оселилася в Брукліні після короткого періоду, проведеного на фермі в Айові. В 1959 році, коли Попадюку було 9 років, офіцер з імміграції вручив йому сертифікат про американське громадянство. Це сталося перед Днем подяки.
«Він сказав мені: «Любиш індичку? Тоді ти американець»», - з усмішкою пригадав Попадюк.
Здобувши диплом магістра з міжнародних відносин і здавши іспит у зовнішньополітичній службі, він отримав неполітичну посаду в Білому домі Рональда Рейгана. Прес-секретар Ларрі Спікс зробив Попадюка своїм заступником з закордонних справ. Він займав цю ж посаду, коли адміністрація Джорджа Буша відправила його в Київ.
Коли Берлінська стіна впала у 1989 році, вся дипломатична увага США була зосереджена на Росії, щоб допомогти їй модернізувати свою економіку. А також на співпраці у сфері безпеки з колишнім ворогом часів Холодної війни. Колишні радянські республіки, такі як Україна, не користувалися такою увагою, - пригадує Попадюк. Будучи послом, він ініціював обговорення того, що тепер відоме під назвою Будапештський меморандум. За умовами цього документу, Україна відмовилася від величезного ядерного арсеналу, який залишився на її території після розпаду СРСР, у обмін на гарантії безпеки від Росії, США і Великої Британії. Українська поступка була «меншою, ніж здавалося», тому що Росія контролювала всі пускові коди для ядерної зброї. Але Попадюк каже, що уряд в Києві повинен був отримати більшу економічну й військову допомогу від США.
Подальші помилки Вашингтона були спричинені бажанням підтримувати позитивні американсько-російські відносини. Президент Джордж Буш-молодший сказав, що «зазирнув у душу» Владіміра Путіна. А потім дуже стримано відреагував на російське вторгнення в Грузію у 2008 році. Президент Барак Обама, який хотів «перезавантажити» відносини з Кремлем, вчинив так само, коли Росія окупувала Крим.
«Обидві адміністрації не усвідомлювали реальну загрозу», - зробив висновок Попадюк.
Президент Дональд Трамп загострив внутрішні розколи, які Путін використовував для ослаблення американської реакції на його агресію. Зокрема, Трамп намагався тиснути на українського лідера Володимира Зеленського, вимагаючи політичних послуг. Однак, на думку Попадюка, президентство Трампа особливо не вплинуло на розрахунки Путіна. Так само перший посол США в Україні відмовляється в чомусь звинувачувати президента Білла Клінтона, який підтримував розширення НАТО за рахунок членства України та інших країн Східної Європи. Але це все не важливо. Російське історичне бажання контролювати Україну, - за словами Попадюка, - набагато глибше, ніж всі ці події.
Саме тому він зараз критикує президента Джо Байдена, який оприлюднив таку велику кількість точних розвідувальних даних про наміри Путіна перед початком війни, але зробив не достатньо для того, щоб превентивно забезпечити Київ зброєю.
«Якщо ви знали, що буде атака проти України, чому не дали українській армії все, що їй було потрібно? Потрібно бути попереду Путіна», - сказав перший посол США в Україні.
Сміливість українських солдатів й власна невмілість здивували Путіна. Так само як і єдність, яку Байден і країни Європи змогли продемонструвати. Але Попадюк каже, що реакція союзників все ще надто стримана через страх перед ядерною ескалацією. НАТО не передав Україні радянські винищувачі, щоб уникнути потенційної російської атаки, на яку альянсу довелося б дати військову відповідь.
«Ми дозволили Путіну визначати правила гри», - каже Попадюк, додавши, що катастрофічна ескалація повинна була б стати тягарем Москви.
Російські удари по мирним мешканцям України стали все жорстокішими після того, як армія РФ не змогла добитися поставлених цілей. Минулого тижня ракета впала на залізничну станцію в Краматорську. Крім того, російські війська обстріллють лікарні. А масові страти цивільних в Бучі шокували світ. І чим більше таких звірств стається, тим більше вони випробовують опір союзників прямій конфронтації з Росією через закриття силами НАТО українського неба.
«У Заходу повинні бути червоні лінії», - каже Попадюк. Він пояснює: для Путіна ціна повинна стати на стільки високою, щоб це змінило його уявлення про баланс між вигодою і втратами.
Екс-посол боїться, що для завершення війни доведеться визнати російський контроль над Кримом і частиною сходу України. Однак, за словами Попадюка, одне можна сказати точно: що б не зробили США і Європа, українці не перестануть захищати свою країну.
«Це культурна війна за виживання українців. Якщо хоча б один солдат буде стояти, битва буде продовжуватися», - сказав він.