Перемога на президентських виборах у Франції може означати не багато, якщо у цього президента не буде парламентської більшості для імплементації своєї програми. Про це пише колумніст П'єр Бріансон у виданні Politico.
Такий сценарій цілком вірогідний на нинішніх президентських виборах, вважає автор. Два з трьох найбільш рейтингових кандидатів в президенти не мають на добре облаштованої партійної машини. Остання могла б допомогти їм виграти на парламентських виборах в червні, через місяць після президентських виборів. Третій же має можливість спиратися на розколоту партію.
Це робить парламентські вибори такими ж важливими, як і президентські. Особливо якщо мова йде про двох несистемних кандидатів, перемога кожного з яких може паралізувати всю політичну систему Франції.
Ультраправа Марін Ле-Пен керує партією "Національний фронт", яка завжди мала труднощі на парламентських виборах. Незважаючи на поступове зростання результатів партії за останні роки, вона має лише два депутати з 577 в нижній палаті парламенту.
Еммануель Макрон, колишній міністр економіки, посварився з Соціалістичною партією і створив свій рух, який ніколи не висував кандидатів ні на які вибори.
Француа Фійон, кандидат від мейнстрімної консервативної партії Республіканців, виглядає єдиним з популярних кандидатів, хто може покладатися на серйозну партійну машину. Але Фійон, який втрачає рейтинги через скандал з присвоєнням його родиною державних грошей, може відчути труднощі в об'єднанні партії після торішніх праймеріз. У разі перемоги він може зіткнутися з опозицією всередині своєї партії і браком влади для проведення своїх правих реформ.
Французька політична система є складною президентсько-парламентської комбінацією. Президент має значні повноваження, але призначуваний ним прем'єр, який формує уряд, повинен отримати схвалення парламенту. Іноді це призводить до криз, коли парламентська більшість опозиційна до президента. Іноді це означає фактично двопартійну владу, коли президент призначає прем'єра з опозиційної партії, що вже тричі траплялося в історії Франції. Однак президенту без парламентської підтримки буде дуже складно.
Важливим моментом є і мажоритарна виборча система у Франції, яка передбачає два тури голосування, що відкриває поле можливостей для різноманітних політичних альянсів. Таким чином, ліві і праві мейнстрімні сили можуть не дозволити "Національному фронту" отримати багато місць в парламенті.
Марін Ле-Пен раніше показувала, що вона не проти двопартійного уряду. У 2014 ходили чутки, що при перемозі своєї партії на парламентських виборах вона б погодилася на спільне управління з президентом-соціалістом.
Макрон же показує, що він хоче власну більшість, про що активно заявляє останні два місяці. Екс-міністр хоче номінувати кандидата від своєї власної сили "Рух" на кожному з виборчих округів. Макрон озвучує думку, що він хоче "відродити" парламент, закликаючи приєднатися до нього людей з громадянського суспільства. Кандидати, які відгукнулись, будуть відібрані незалежною комісією.
Якщо виборці оберуть парламент, який ворожий до президента, глава держави може розпустити парламент і оголосити нові вибори. Однак тут є ризик того, що виборці повторять, а можливо і посилять представництво опозиційного президента більшості. В такому разі президенту доведеться чекати ще рік до наступного розпуску парламенту, а значить, цілий рік будувати спільне управління країною. Соратники Макрона кажуть, що може бути і гірший варіант – коли в парламенті буде багато груп, які не зможуть скласти більшість. Такий варіант буде означати абсолютний хаос.
Нагадаємо, що президентські вибори у Франції відбудуться у два раунди - 23 квітня і 7 травня 2017 року.
Також раніше зазначалося, що найбільші шанси перемогти на президентських виборах мають праві кандидати. Однак за даними опитування 30 січня з'ясувалося, що найбільшу підтримку має центрист Еммануель Макрон, чий рейтинг виріс на один пункт і тепер становить 22-23%.