UA / RU
Підтримати ZN.ua

Перемир'я в Сирії таке ж зручне для Кремля, як Мінські угоди – The Economist

Вони задовольняють усі вимоги Путіна і абсолютно незручні для сирійської опозиції і Заходу.

Мир чи цинічна дипломатична брехня? Єдине, що точно можна зараз сказати про проект перемир'я в Сирії, який у понеділок погодили Держсекретар США Джон Керрі і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, він більше має шансів на втілення, ніж попередні спроби. Тому що він абсолютно вигідний Москві і Дамаску і зовсім не зручний для Заходу і їхніх созників серед сирійців.

Про це сьогодні пише видання The Economist, нагадуючи, що президент Володимир Путін з радістю оголосив в ефірі російського телебачення про сирійське перемир'я. Однак, на дайни момент всі деталі імплементації цих домовленостей лишаються невідомими. Але, здається, одна з ключових вимог Радбезу ООН щодо ситуації в Сирії буде виконана. Йдеться про зняття блокади з міст під контролем опозиції, через яку мирні сирійці помирають від голоду. Гуманітарні конвої минулого тижня вже вирушили з Дамаска. І будуть нові вантажівки з допомогою. Президент Башар Асад пообіцяв також провести парламентські вибори 13 квітня. Але це все, що поки відомо про виконання перемир'я.

Росія разом з Асадом широко інтерпретують його умови так, як їм хочеться. Сирійський режим відмовляється називати це "перемир'ям" і говорить про "тимчасову зупинку військових операцій". Але насправді може не відбутися ні одне, ні друге.

Вашингтон і Москва погодилися визнати терористичними організаціями "Ісламську державу", "Джабат аль-Нусра" і "Аль-Каїду". Однак "Джабат аль-Нусра" бере активну участь у громадянській війні на всіх фронтах від Дари на півдні Сирії до Алеппо на півночі. Крім того, її бійці відіграють ключову роль у повстанських альянсах включно з поміркованою групою салафітів "Ахрар аль-Шам". Під їхнім контролем – більша частина провінції Ідліб. Режим Асада зараз зосередився на відбитті у опозиціонерів Алеппо. Але коли йому це вдасться, наступною метою буде наступ на Ідліб.

Експерт Вашингтонського інституту вивчення Близького Сходу Фабріс Бланше вважає, що якщо Росія продовжить бомбити "Джабат аль-Нусра", тоді інші опозиційні загони не зможуть співпрацювати з нею, щоб не порушувати перемир'я.

Також, перед тим, як йти в наступ на Ідліб, режиму Асада потрібно закріпитися на територіях, які вдалося відвоювати завдяки допомозі Росії. Сирійська армія оточила і відрізала від поставок з Туреччини місто Алеппо, підконтрольне курдам, яких підтримують США. Однак, щоб остаточно захопити місто, Дамаску потрібна пауза, щоб зібратися з силами і збудувати лінії оборони. Тож перемир'я дуже вигідне Асаду.

Бажання Путіна застосувати грубу силу і страх Заходу перед конфронтацією з ним дозволяють президенту Росії вирішувати, як ситуація буде розвиватися далі. Перемир'я в Сирії на умовах Путіна у потрібний для нього ж момент таке ж незручне, як Мінські угоди, покликані закінчити війну на Сході України.

Видання нагадує, що невдовзі після проголошення перемир'я в столиці Білорусі, проросійські терористи захопили українське Дебальцеве. З того моменту було тисячі випадків порушень режиму припинення вогню в Донбасі з вини проросійських сил. Близько тисячі солдатів України були вбиті.

І в Сирії, на думку видання, ситуація аналогічна. Нинішнє перемир'я повністю задовольняє усі військові і дипломатичні вимоги Путіна. Воно дозволяє режиму Асада вижити, роздроблює опозиціонерів і ставить Туреччину у незручне становище. Крім того, Кремль так може грати на бажанні Заходу скоротити потік біженців в Європу. З точки зору Москви і Дамаска, це перемир'я просто чудове.

На початку тижня РФ і США запропонували сторонам конфлікту в Сирії припинити бойові дії з 27 лютого. Сирійська опозиція повідомила, що приймає угоду про перемир'я, але за умови дотримання низки гуманітарних вимог.

Президент Асад, у свою чергу, призначив парламентські вибори в Сирії на 13 квітня. Проте, як свідчать публікації в New York Times і The Wall Street Journal, у Вашингтоні не довіряють Кремлю, вважаючи, що РФ, швидше за все, не буде дотримуватися режиму припинення вогню, на який сама ж погодилася.