Серед країн Перської затоки існує побоювання, що відновлення руху через Ормузьку протоку може бути найбільшим результатом переговорів між Іраном та США, але не призведе до деескалації, яку вони вважають життєво важливою для безпеки регіону.
Як пише Reuters, офіційні особи та аналітики очікують, що наступний раунд переговорів, який відбудеться в Ісламабаді, буде зосереджений не на ракетах Ірану чи регіональних посередниках, а на обмеженнях збагачення урану та на тому, як впоратися з впливом країни на протоку, яка є найважливішим у світі маршрутом поставки нафти.
Представники країн Перської затоки попереджають, що такий підхід ризикує посилити вплив Ірану на постачання енергоносіїв на Близький Схід, оскільки він не ліквідує його вплив, надаючи пріоритет глобальній економічній стабільності, та залишаючи країни, які найбільше вразливі до енергетичних та безпекових наслідків, поза межами офіційного прийняття рішень.
Джерела в країнах Перської затоки стверджують, що дипломатія між США та Іраном зараз зосереджена не стільки на згортанні ракетної програми Ірану, скільки на рівнях збагачення урану та мовчазному прийнятті впливу Тегерана на Ормузьку протоку. При цьому переговори щодо збагачення урану залишаються застопореними, оскільки Іран відхиляє як вимоги нульового збагачення, так і вимоги щодо вивезення своїх запасів за кордон, але сама зміна пріоритетів викликає занепокоєння.
«Врешті-решт Ормуз стане червоною лінією. Раніше це не було проблемою, тепер є. Ворота змістилися», – сказало одне джерело з країн Перської затоки, близьке до урядових кіл.
Погрози Ірану судноплавству в Перській затоці під час війни порушили давні табу навколо протоки, що вперше зробило прохід нею реальним важелем впливу в переговорах. Секретар РНБО Росії Дмітрій Мєдвєдєв навіть назвав контроль Ірану над Ормузькою протокою «ядерною зброєю країни». У цій фразі Ормузький регіон зображено як важіль, що дозволяє Ірану підвищувати витрати та формувати правила, не перетинаючи ядерного порогу.
Іранські представники служб безпеки негласно поділяють цю точку зору, описуючи протоку не як непередбачений ресурс, а як давно підготовлений інструмент стримування.
«Іран роками готувався до сценарію, що передбачав закриття Ормузької протоки, плануючи кожен крок. Сьогодні це один із найефективніших інструментів Ірану – форма географічного важеля, яка служить потужним стримуючим фактором», – сказав високопоставлений представник іранської служби безпеки.
Джерело описало протоку як «золотий, безцінний актив, що корениться в географії Ірану, який світ не може відібрати саме тому, що він виходить із місця розташування Ірану».
Друге іранське джерело, близьке до Корпусу вартових ісламської революції, пішло далі, припустивши, що давнє табу щодо використання Ормузького протоки тепер порушено. Це джерело описувало Ормуз як меч, «витягнутий з піхов», який США та держави регіону не могли ігнорувати, надаючи регіону важелі впливу проти зовнішніх сил.
Аналітики кажуть, що найбільше арабські країни Перської затоки непокоїть те, що, хоча іранські ракети, безпілотники та маріонетки неодноразово атакували їхній регіон, переговори все частіше зосереджуються майже виключно навколо Ормузького регіону через його глобальний економічний вплив, що відводить на другий план проблеми безпеки в затоці.
За словами джерел у країнах регіону, по суті, суперечка щодо Ормузької протоки полягає не стільки в тому, хто контролює протоку, скільки в тому, хто встановлює правила проходу, що відображає ширший зсув від фіксованих міжнародних норм до домовленостей, заснованих на силі.
Це, за словами президентки Центру політики ОАЕ Ебтесама Аль-Кетбі, свідчить про дисбаланс між тими, хто визначає правила, і тими, хто несе відповідальність за порушення правил.
«Хто страждає від ракет і посередників? Ізраїль, і зокрема країни Перської затоки. Для нас було б добре (вирішити питання) ракет, посередників — і Ормузького регіону. І, схоже, їм байдуже ні на ракети, ні на посередників», - сказала вона.
Аналітики попереджають, що такий підхід до переговорів не стільки вирішить напруженість, скільки стабілізує її на керованому рівні, результат, який може влаштувати Вашингтон і Тегеран, але ризикує посилити нестабільність для країн Перської затоки, які живуть під загрозою ракетних атак.
Дипломати кажуть, що офіційні особи країн Перської затоки закликали Вашингтон не до повного скасування санкцій щодо Ірану, а виступають за поетапний підхід до перевірки поведінки країни. Вони кажуть, що основні загрози залишаються невирішеними, зокрема ракети, здатні вразити столиці країн Перської затоки, та озброєні маріонети Ірану, які використовуються як продовження іранської держави.
Настрої щодо США у країнах Перської затоки зараз коливаються від тихого обурення до зростаючого розчарування та плутанини щодо одностороннього прийняття рішень Вашнгтоном.
Голова Дослідницького центру Перської затоки в Саудівській Аравії Абдулазіз Сагер заявив, що вирішення іранської проблеми вимагає «іншого підходу».
І хоча лідери країн Перської затоки обурені тим, що їх відсувають на другий план, вони публічно та в приватному порядку визнають, що військовий потенціал США продовжує формувати результати завдяки їхній перевазі.
Водночас директор дослідницького центру B'huth у Дубаї Мохаммед Бахарун каже, що один з уроків війни полягає в межі залежності від одного зовнішнього захисника.
Напередодні президент США Дональд Трамп заявив, що вважає «вкрай малоймовірним» продовження двотижневого перемир'я з Іраном, якщо до його закінчення угоди не буде досягнуто. Ормузька протока, через яку до війни проходило близько 20% світового нафтового споживання, залишиться заблокованою до підписання договору.