Як Японія й Австралія, ключові партнери США, повинні впоратися з ескалацією напруженості в Південно-Китайському морі? Це питання не даватиме спокою планувальникам воєнних дій, оскільки можливість випадкового конфлікту наближається з кожним новим інцидентом. 30 квітня кораблі китайської берегової охорони обстріляли з водометів струменевого типу два філіппінських судна поблизу мілини Скарборо — поки що такі вчинки не призвели до дії договору про взаємну оборону між США і Філіппінами, що змусило б Вашингтон прийти на допомогу Манілі проти Пекіна, повідомляє Bloomberg.
Такий сценарій мав би серйозні наслідки для Токіо і Канберри. Обидві країни дотримуються свободи судноплавства у спірному водному шляху, але не хочуть вступати в конфлікт з Пекіном. Тим часом китайська берегова охорона продовжує розширювати межі морської конвенції.
"Це червона лінія, яку Китай не повинен перетинати. Вже зараз дипломатична напруженість зростає, і Маніла викликала другого за посадою в посольстві Китаю для суворої догани. Президент Філіппін Фердинанд Маркос-молодший заявив на початку цього місяця, що Філіппіни застосують свій оборонний договір з США, якщо один з їхніх солдатів загине в результаті іноземного нападу", — пише Bloomberg.
Але договір робить Вашингтон вразливим, якщо Пекін вирішить випробувати межі угоди. США не хочуть війни, але змушені підтримувати систему альянсу, і можуть бути втягнуті в конфлікт, якщо виникне зіткнення між Філіппінами й Китаєм.
Але йдеться не лише про Філіппіни й Китай, як зазначив речник берегової охорони Маніли коммодор Джей Тарріела. На його думку, весь міжнародний порядок, заснований на правилах, буде поставлений під загрозу, якщо не буде більш конкретної протидії Пекіну. Якщо нічого не буде зроблено, інші країни з подібними амбіціями, як у Китаю, можуть отримати підбадьорення.
Саме тому демонстрація американської підтримки зараз така важлива. Китай з ворожістю спостерігає за розбудовою сильних альянсів і хоче, щоб США та їхні партнери пішли з регіону, щоб він міг просунути свої претензії на море, засновані на спірній карті 1947 року.
Ось чому необхідне поєднання стримування і дискусії, і союзники Вашингтона мають відігравати в цьому вирішальну роль. Токіо розглядає Південно-Китайське море як центральне для миру і стабільності в регіоні й виступає проти примусових дій і загрози або застосування сили.
Це саме те, в чому його суперники звинувачують Пекін. Водний шлях є ключовим торговельним маршрутом для Японії, і якщо Китай заявить на нього претензії або перекриє його, це матиме прямий вплив на здатність Токіо забезпечувати критично важливі поставки сирої нафти, що є неприйнятною ситуацією. Саме тому Японія взяла на себе активну роль у підтримці військово-морського і військового патрулювання Вашингтона.
Раніше агентство Bloomberg писало, що основна причина агресивності Китаю в Південно-Китайському морі це — вуглеводні. Згідно з оцінками Пекіна, там знаходиться близько 300 мільярдів барелів нафти й 50 трильйонів кубометрів природного газу.