Михайлівський золотоверхий монастир в Києві - прекрасна споруда з красивою православною церквою і неймовірною територією. Але на площі поблизу відбувається щось доволі незвичне. Там розміщена виставка захоплених і знищених танків Росії, а також іншої ворожої бронетехніки. Деякі з експонатів відносно цілі, а інші - спалені вщент і іржаві.
«Але коли я ходив там, в цьому контрасті між іржавою військовою технікою і прекрасною площею, я зрозумів, що це мені нагадує ситуацію, ніби метеорит прилетів з космосу і впав на цю країну. Звісно, метеорит тут ні до чого, це було вторгнення армії Владіміра Путіна», - пише в статті для New York Times американський журналіст і лауреат Пулітцерівської премії Томас Фрідман, який нещодавно побував у Києві.
Він додає, що українці досі намагаються знайти спосіб «прибрати цей метеорит з серця їхнього міста і серця країни». Зі своєї поїздки в Україну Фрідман зробив висновок, що Захід повинен зосередитися на тому, щоб якось покласти край війні. І, на думку журналіста, вона закінчиться тоді, коли України буде в НАТО і Євросоюзі.
«Приєднання України до НАТО і ЄС було б найбільшим геополітичним зрушенням у нашому житті. Українське приєднання до союзу стане нашою політикою щодо Росії», - пише журналіст, додаючи, що створення ЄС було «найкращим, що сталося за мого життя». Він визнає, що американці не люблять читати про союз. В їхніх очах це нудна справа європейців з її парламентом і комісіями. Але насправді ЄС - це одне з найбільших чудес у світовій історії, який приніс мир на континент, який споконвіку славився нескінченними племінними, етнічними, націоналістичними і родовими конфліктами. Тепер він став найбільшим географічним центром вільних ринків, вільних людей, верховенства права і прав людини. І це, за словами Фрідмана, «неймовірне, нудне диво».
«Якщо ми приймемо Україну до ЄС, це буде одним з найпослідовніших геополітичних переломних моментів з часів об'єднання Німеччини», - йдеться в статті.
Американський журналіст нагадує, що в той історичний момент об’єднання ФРН і НДР Владімір Путін був шпигуном КДБ. І його особистий вступ до геополітики полягав якраз в спостереженні за тим, як магніт Заходу розплавляє Східну Німеччину, змішуючи її з сусідньою країною.
«Для мене це завжди було основою мого бачення України і Росії. Розширення НАТО ніколи не було проблемою. Реальною загрозою для Путіна було те, що Україна стане новою Німеччиною, що вона стане неймовірною моделлю, магнітом і наставником для Росії, прикладом слов'янської успішної економіки, стартап-країни і демократії, поруч зі слов'янською клептократією і автократією Путіна. На мою думку, саме в цьому і полягає причина цієї війни», - пише Фрідман.
Він хвалить Захід за те, що він поспішив на допомогу Україні, підтримуючи її оборонні зусилля. Але важливим моментом для прийняття рішення в майбутньому буде те, «коли ми скажемо українцям, що, можливо, доведеться погодитися на брудну угоду». Тому що підтримка не буде тривати вічно.
«Люди запитували мене, якою була б така брудна угода? Природна брудна угода полягає в тому, що Росія збереже деякі або всі свої нечесно здобуті завоювання приблизно в нинішніх межах, навіть якщо це означатиме санкції проти однієї держави, захоплення території іншої за допомогою грубої сили, а в обмін на це Україна отримає членство в НАТО і ЄС», - вважає Фрідман.
Він наголошує, що не хотів би, щоб Путін отримав будь-які призи. І в своїй статті він лише описує гіпотетичну «брудну угоду». За таким сценарієм Путін міг би сказати росіянам: «Я показав цим нацистам в Україні, я їх достатньо покарав. Я повернувся з більшою територією, ніж було на початку, вітайте імператора».
Але вступ України до ЄС був би для нього екзистенційною загрозою. Владімір Путін - це людина, яка завжди шукає гідність в речах, де її немає, і робить це абсолютно неправильними способами. І тому замість того, щоб сказати: «Я хочу розбудувати свою країну, щоб вона стала справжнім конкурентом для ЄС», - він намагався здійснити якусь фантазію, мрію Петра І про те, щоб змусити українців об'єднатися з Росією. І російський автократ заплатив дуже високу ціну за цю фантазію.
Фрідман нагадує, що колись у Кремля було глобальне лідерство. Адже саме Москва запустила перший в історії супутник в 1957 році. Колись у неї було лідерство в науці і технологіях. Але сьогодні ніхто навіть не думає про те, щоб купити, наприклад, годинник чи автомобіль, випущений в путінській Росії.
«Це країна, більш відома зараз отруєною білизною, парасольками з отрутою, ув'язненням людей у виправних колоніях Сибіру і викачуванням нафти і газу. Це трагедія, що, країна, яка дала нам Достоєвського, Рахманінова, Чайковського, Сахарова і всіх цих великих письменників, тепер пропонує хіба що іржаві, вигорілі російські танки в центрі Києва», - пише американський журналіст.