Зважаючи на те, що Владімір Путін продовжує своє криваве вторгнення в Україну, слідчі Мінфіну і Департаменту юстиції США шукають і арештовують російські яхти, маєтки, а також влаштовують інші неприємності його режиму. Тим часом, у Вашингтоні конгресмени Том Маліновський з Нью-Джерсі і Джо Вілсон з Південної Кароліни просувають ініціативу від обох партій, щоб з’ясувати, які повноваження є у виконавчої влади, щоб ліквідувати ці російські активи.
Ця ініціатива надзвичайно важлива. Однак, зусилля щодо її просування не досить швидкі й наполегливі, щоб забезпечити Україні те, що їй потрібно. Про це на сторінках New York Times пише професор конституційного права Гарвардського університету Лоренс Трайб. Навіть якби Департамент юстиції міг продати всі яхти й маєтки олігархів у найближчі місяці, скеровуючи отримані гроші на військову й гуманітарну допомогу, цей процес був би надто повільним. Він би не зміг своєчасно забезпечити ЗСУ танками, ракетами ППО, харчами і ліками. Війна триває вже восьмий тиждень. І її ціна розростається. В якийсь момент американці можуть не витримати й відмовитися оплачувати рахунки.
Очевидне рішення лежить просто на поверхні. Президент Джо Байден може ліквідувати десятки мільярдів доларів валютних резервів Росії, які російський Центробанк тримає на рахунках в США. За деякими підрахунками, загальна сума сягає 100 мільярдів доларів. Ці активи вже заморожені у Федеральному резерві й інших банках завдяки санкціям, які запровадив американський Мінфін, заборонивши всі транзакції російського Центробанку. Нові дані про звірства російської армії робить скасування цих санкцій фактично неможливим. Тож ці гроші, виходить, вилучені назавжди. Їхня ліквідація стане не лише найшвидшим способом збільшити американську допомогу для України без обтяження американських платників податків. Це також пошле чіткий сигнал, що США готові змусити заплатити навіть найбільш могутні країни світу, якщо вони скоюють воєнні злочини.
На перший погляд, це надто радикальний крок. І тому Вашингтон досі цього не зробив. Але автор запевняє, що така ліквідація російських грошей не буде «безпрецедентною». США й раніше скеровували фінанси ворожих іноземних урядів на різні гуманітарні потреби. В 2003 році президент Джордж Буш-молодший вилучив приблизно 1,7 мільярда доларів, які уряд Іраку тримав в американських банках. Ці гроші були використані на допомогу іракському народу і виплати компенсацій жертвами тероризму. В 2012 році Конгрес використав заморожені активи Центрального банку Ірану, щоб провести виплати сім’ям іранських терактів. В 2019 році адміністрація Трампа скерувала деякі заморожені активи Центробанку Венесуели на фінансування роботи лідера венесуельської опозиції Хуана Гуайдо. А в лютому адміністрація Джо Байдена почала процес ліквідації активів Центрального банку Афганістану на 7 мільярдів доларів, відмовившись передавати їх Талібану. Половина суми пішла на афганські гуманітарні програми, а половина - на виплати сім’ям загиблих і поранених під час терактів 11 вересня 2001 року. Тож автор пропонує вчинити аналогічним чином і скерувати російські гроші на допомогу гуманітарним організаціям і безпосередньо уряду України.
Оскільки держрезерви - це власність уряду Росії, на відміну від заморожених яхт олігархів, вони не захищені законами про приватну власність. П’ята поправка забороняє уряду вилучати власність «без належної судової процедури», але лише «осіб», а не іноземних урядів. І Верховний суд у 1992 році це чітко постановив, так само як і численні американські федеральні суди після того. Заборона «вилучення» власності «без компенсації» так само стосується лише «приватної власності». І державні резерви Росії не підпадають під цю категорію.
Звісно ж, уряд у Москві буде гірко скаржитися і називати таку ліквідацію активів «крадіжкою». Він вже про це говорив, коли були запроваджені санкції. Але російські порушення базових принципів міжнародного закону і прав людини важать більше, ніж егоїстична російська риторика.
Для вилучення і ліквідації російських активів, однак, перепоною буде не Конституція США, а розмите тіло закони, які захищають уряди від відповідальності на підставі «суверенного імунітету». Але цей імунітет захищає іноземні активи від судових процесів, а не від ліквідації згідно з рішенням Конгресу і через дії виконавчої гілки влади.