Вже шість місяців велика сухопутна війна сіє жах в Європі. Це війна, в якій насильству і нормальності якось вдається співіснувати: в Києві заповнені кафе, хоча за кілька сотень кілометрів на схід вздовж лінії фронту протяжністю понад 2 тисячі кілометрів панують смерть і знищення.
Це війна, в ході якої відбуваються артилерійські дуелі, а солдати воюють в окопах. Але на її подальшу долю значною мірою впливають політичні примхи в США і Європі, чия готовність терпіти інфляцію і дефіцит пального може стати визначальною для наступного етапу конфлікту. І це війна повідомлень і картинок, в якій дві країни з глибокими сімейними зв’язками перетворили соціальні мережі на ще одне поле битви, - пише New York Times.
Ніхто не знає, як все закінчиться. Президент Владімір Путін задушив всі прояви незгоди, оголосивши, що його країна «ще навіть нічого й не починала». Президент Володимир Зеленський, якому додає впевненості широка популярність і єдність Заходу, відкидає можливість мирних переговорів і закликає свій народ не прогинатися. Чи збережеться західна підтримка, зважаючи на те, що Європа готується до зими без російської нафти і газу? А після ударів в Криму і вбивства націоналістичної коментаторки чи піде Путін на ескалацію війни? Або ж чи вдасться Зеленському зберегти рішучість свого народу в протистоянні з ворогом, озброєним ядерною зброєю?
Кремль зараз контролює близько 20% української території. Але мрія Путіна про підкорення України волі Росії здається ще більш недосяжною, хоча ніщо не вказує на його готовність зупинити бої. New York Times пише про те, який вигляд має війна в очах її учасників через пів року після того, як російські війська переступили кордон сусідньої країни.
Україна готується до «чогось огидного»
Перед Днем Незалежності України президент Володимир Зеленський озвучив цілком тверезий погляд на загрозу, яка нависла над його країною. Він попередив, що Москва може спробувати зіпсувати святкування 24 серпня, влаштувавши «щось особливо огидне і жорстоке». Зрештою, в цей же день виповнюється шість місяців з початку вторгнення Росії в Україну. Ця війна змусила багатьох українців покинути свої домівки, відібрала життя у тисячів солдатів і підірвала українську економіку. Чиновники попередили, що Росія може влаштувати масовий обстріли крилатими ракетами або влаштувати показовий суд над українськими полоненими в окупованому Маріуполі.
У прифронтових містах, на окупованій Росією території і місцях ударів далекобійних ракет можна побачити, як горить найбільша війна в Європі з часів Другої світової. Але звиклі до ризику українці намагаються повернути відчуття нормальності після шоку зимового вторгнення. Завдяки тому, що українська армія зупинила російський наступ на Київ і північні регіони України, сім’ї почали готуватися до нового навчального року в школах. Відвідувачі заповнили кафе. Регіони, в яких живе більшість українців, стабільні і відносно в безпеці. Український уряд працює, армія, яка отримує дедалі краще західне озброєння, теж тримає стрій.
«Початкова загроза полягала в тому, що російська армія, будучи другою найбільшою армією в світі, встановить домінування в небі. Але нам вдалося навчитися боротися з нею», - сказав New York Times колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк.
Але він додав, що постраждала економіка, загроза повітряних ударі і ціна війни на виснаження можуть вичерпати українську здатність чинити опір. Війна триває вже шість місяців. Але Загороднюк наголошує, що вижити - це не те ж саме, що перемогти.
«Ми не можемо зупинитися. І ми не можемо перейти до нудної війни низької інтенсивності. Нам потрібно подумати, як витіснити їх звідси», - сказав колишній міністр.
New York Times пише, що війна точно не в тій точці, в якій Москва хотіла б, щоб вона була. Видання вказує на парад згорілої техніки Росії в центрі Києва, який став насмішкою над агресором. Українські діти вилазять на обгорілі залишки танків і бронетранспортерів, а перехожі зупиняються, щоб зробити селфі.
«В лютому росіяни планували парад. Через шість місяців широкомасштабної війни принизлива виставка ржавого російського металу - це нагадування усім диктаторам, як вільний і сміливий народ може зруйнувати їхні плани», - йдеться в повідомленні українського Міноборони в Twitter.
Однак, хитка нормальність маскує високу ціну війни, яку заплатила Україна. Управління Верховного комісара з прав людини повідомило про загибель 5587 мирних українців, ще 7890 були поранені. Втім, у міжнародній організації визнали, що реальні цифри можуть бути значно вищими. Цього тижня головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний сказав, що близько 9 тисяч українських солдатів загинули у боях за 6 місяців. У своїй промові Зеленський допустив, що українці навряд чи можуть собі уявити щось гірше від Росії, ніж те, з чим вони вже мають справу. Але українці все одно готуються.
В Росії панують жорсткі націоналісти
Мало хто з росіян міг собі уявити в лютому, що Владімір Путін накаже почати широкомасштабне вторгнення в Україну. Навіть лояльні до Кремля коментатори відкидали цю ідею як дурну, ризиковану і безглузду жорстокість. А Путін, тримаючи свої плани в таємниці від усіх за виключенням найближчих соратників, очікував, що війна закінчиться за лічені дні.
А потім почалося провальне вторгнення, стався удар санкцій, налаштовані проти війни росіяни почали тікати. Потім був принизливий відступ від Києва, фото російських звірств і дедалі більше доказів, які вказують на великі втрати серед російських військових. Путін розраховував, що його будуть вітати як визволителя, але він натомість став тим, хто розпалив найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. Але зараз, після шести місяців війни, Путін досі веде бій. І інші його підтримують.
«Одна країна, один президент, одна перемога», - сказав націоналіст-депутат Лєонід Слуцкій на похороні Дарії Дугіної, яка підтримувала війну проти України. Її загибель від вибуху автомобіля минулого тижня стала новою переломною точкою у конфлікті.
Росія після шести місяців війни дуже сильно змінилася, але водночас і залишилася такою, як була. Те, що залишилося від незалежних ЗМІ, політики і культури, було повністю придушене. Останні голоси, які критикували Путіна, були замінені мілітариським ультранаціоналізмом, який поширюють державні телеканали. Протести проти війни, які відбувалися в перші тижні, були повністю придушені. За висловлення незгоди навіть в соціальних мережах можна потрапити до в’язниці на 15 років, відповідно до закону, який був ухвалений в березні.
Однак, Путін також ухилявся від виконання закликів найбільш запеклих прихильників його вторгнення поставити всю Росію на воєнні рейки. Його уряд успішно пом’якшив вплив економічних санкцій на щоденне життя росіян, а також не розпочав широкомасштабну військову мобілізацію населення. Це пояснює дані «Левада Центру», опитування якого виявило, що 43% росіян не стежать за подіями в Україні. Російська армія загрузла на фронті. Але Путін, схоже, готовий до війни на виснаження. Він також не говорить чітко про те, яку угоду про закінчення війни він був би готовий прийняти. Російський автократ звинувачує Захід, який постачає важке озброєння Києву, в бажанні воювати з Росією «до останнього українця». Ця фраза говорить, що він досі вірить у здатність витримати більше, ніж його суперники.
Наближення зими і велика залежність Європи від російських енергоносіїв додають Путіну впевненості у тому, що він може підтримувати війну, поки на Заході не з’явиться розкол або українська армія і уряд не будуть виснажені. Але прихильники війни в Росії все більше ставлять під сумнів цей підхід, вказуючи на вибухи в окупованому Криму і загибель Дугіної на околицях Москви як на докази, що Кремль недооцінює своїх ворогів. Київ заперечує свою причетність до смерті Дарії Дугіної. Але Росія звинувачує саме Україну у вбивстві. Це епізод дав новий імпульс російським «яструбам», які вимагають від Путіна посилення війни проти України. Вони розглядають цю війну не лише як спосіб відродити втрачену імперію, а й як інструмент для викорінення останніх паростків лібералізму в російському суспільстві.
«Для них чим глибше країна заглибиться в цю катастрофу, тим менше шансів, що буде момент розвороту», - сказав російський політолог Марат Гельман.