Посилення бомбардувань в Сирії, хитромудрі кібератаки і втручання у перебіг американських виборів, нові докази причетності до знищення малайзійського "Боїнга 77" - поведінка Росії останнім часом насторожує. Вона нагадує деякі найбільш неприємні моменти Холодної війни.
Про це на сторінках New York Times пише Девід Сенджер, нагадуючи, що то була ера протистояння чужими руками, яка закінчилася в 1991 році, коли СРСР розвалився. Після нещодавньої зустрічі з президентом Росії, американський лідер Барак Обама цього місяця в голос поцікавився, чи як Володимиру Путіну "живеться в умовах в'ялого конфлікту". Він мав на увазі Україну, але це питання можна розширити на всі арени, де Путін насолоджується своєю новою роллю людини, яка "хвацько зриває американські плани по всьому світі".
"Схоже, Путін дав відповідь. І вона була позитивною. В'ялий конфлікт – це те, що йому треба. І питання в тому, як ми змусимо його прямо чи непрямо заплатити", - сказав президент Ради з міжнародних справ Річард Хаасс.
Оглядач зауважує, що всі вище перелічені конфлікти дуже дешево обійшлися Кремлю. Кібервіна взагалі нічого не коштує країні, чий ВВП ледве дотягує до показників Італії. До того ж відстежити агресора важко. Саме тому це ідеальний інструмент, щоб посіяти сум'яття. І, схоже, це межа бажань Путіна.
Працівники розвідки США думають над тим, чи не планує російський президент щось більш грандіозне. І, здається, зараз вони виріши, що "вірогідно, ні". В кулуарах вони запевняють, що Путін в основному йде на тактичні кроки, щоб зміцнити свій імідж в моменти, коли загострюються внутрішні проблеми його країни.
В Білому домі вже рік наполягають, що нової Холодної війни з Росією немає. Нова ідеологічна боротьба не почалася, ядерною зброєю сторони не погрожують, хоча вперше за 20 років почали активно оновлювати свої арсенали. Війна в Сирії дійсно стала великою гуманітарною катастрофою, але на пряму вона не загрожує фундаментальним інтересам США. Однак ветерани Холодної війни, які все ще працюють в уряді, проводять паралелі між сучасністю і тим періодом.
Тим часом, американські спецслужби звертають увагу на те, як Путін обдурив Держсекретаря Джона Керрі, зміцнюючи позиції свого союзника Башара Асада за спиною і учасників переговорів щодо мирного плану.
"В Україні Мінські угоди все ще збережені, але висять на волосині. Росія, намагаючись знайти для себе вигоду, ігнорує всі зобов'язання, під якими підписалася, і заперечує причетність до знищення літака Malaysia Airlines", - йдеться в статті.
Викрадення списків виборів у Арізоні і Іллінойсі і усі спроби проникнути в системи інших штатів - це, вірогідно, спроба пограти на нервах Вашингтону, який не поспішає реагувати. Білий дім боїться звинуватити Росію напряму у втручанні в американські вибори і викрадення листів Демократичної партії.
"Те, що президент США не наважується публічно звинуватити Росію (він боїться, що протистояння лише підштовхне Путіна до ескалації), спровокувало щось на зразок повстання в деяких колах Білого дому і Держдепартаменту. Низка кіберстратегів і молодих дипломатів скаржаться впродовж останніх дев'яти місяців, що нездатність накреслити межі дозволеного заохотила Путіна з'ясувати, що ще він може зробити, особливо в часи політичного переходу в США", - йдеться в статті.
Тим часом, у ЦРУ очікують посилення авторитарної влади Путіна над Росією. На це вказують повідомлення про можливу "велику реорганізацію" російських спецслужб, у ході якої відомства зовнішньої розвідки і внутрішньої державної безпеки об'єднають в єдину структуру, де провідна роль належатиме службі внутрішньої безпеки (ФСБ).
Раніше видання New York Times писало, що Путін втілює ідеї "батька" російського фашизму Івана Ільїна. Ільїн був переконаний, що індивідуальність – це зло. Для нього "різноманіття людей" було доказом, що "Бог не закінчив свою роботу", і тому індивідуалізм – це "сатанізм". Більше того, середній клас, політичні партії і громадянське суспільство він теж вважав злом, тому що вони сприяють особистісному розвитку за межами єдиної національної ідентичності.