Все почалося в листопаді, невдовзі після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах в США. Німецьке консервативне видання Frankfurter Allgemeine Zeitung в редакційній статті написало, що Німеччині час "подумати про те, що до цього часу було немислимим". Йшлося про створення власних ядерних сил стримування, оскільки американські гарантії безпеки тепер мають сумнівний вигляд.
Про це пише The Economist. Експерт з зовнішньої політики партії "Християнсько-демократичний союз" Родеріх Кісеваттер висловився проти "будь-яких строгих табу". Згодом він і інші політики замовкли, вочевидь, після сигналу, що канцлеру не потрібні дебати на такі теми перед виборами. Але німецькі аналітичні центри продовжують розмірковувати над ядерними силами Німеччини.
З 1945 року Західна, а згодом і об'єднана Німеччина покладалася на американський ядерний щит, який стримував агресію Росії. Як підкреслив журналіст Йозеф Йоффе в 1984 році, європейський інтеграційний проект став можливим лише завдяки зовнішньому впливу США, оскільки він "придушив" багатовічні франко-німецькі конфлікти. Тож Західна Німеччина в 1960-х роках підписала угоду про нерозповсюдження ядерної зброї, а потім, після об'єднання в 1990-му вона знову підтвердила цю свою позицію.
Але раптом в США з'явився президент, який хоч минулого тижня і висловив свою "тверду підтримку НАТО", також називав альянс "застарілим" і припустив, що союзники не отримають американський захист, якщо не будуть витрачати більше на оборону. Відповідно до логіки гарантованого взаємного знищення, стримування повинно бути безумовним. Тільки так воно матиме ефект. Країни в Східній і Центральній Європі починають тривожитись через свою уразливість до ядерного шантажу Володимира Путіна.
Найбільш очевидним для Німеччини було б почати розмову з Францією, Великою Британією і іншими двома ядерними державами НАТО про спільні сили стримування. Але їхні арсенали невеликі. Крім того, Франція не хоче поступатися своїм повним суверенітетом у питанні ядерної зброї. Париж завжди скептично ставився до спільного стримування. Британія ж натякає, що свій ядерний щит вона може використати як аргумент на переговорах з ЄС про Brexit.
Німецький професор Максиміліан Терхалле вважає, що Німеччина, Польща чи країни Балтії не можуть повністю розраховувати на допомогу Франції чи Британії в разі аргерсії Росії. І саме тому Берліну час подумати про власні ядерні сили або створення такого арсеналу спільно з сусідами. Навіть лідер правлячої партії Польщі Ярослав Качиньський, який прославився своїми "німецьковфобськими" поглядами, у лютому закликав до створення європейських ядерних сил стримування, які б профінансувала Німеччина.
Карл-Ганс Камп з "Федеральної академі політики безпеки" зауважує, що різні загрози з боку Путіна і Трампа підняли питання, "як кого стримувати і за допомогою чого". І це питання лишиться, навіть якщо погодитися, що створення німецького ядерного арсеналу - не найкраща ідея.
Терхалле, у свою чергу, вважає, що самі дебати на тему німецького ядерного арсеналу можуть зіграти роль. Вони можуть переконати Трампа, що час припинити підривати міжнародний порядок, який існує зараз.
Тим часом, видання Die Zeit писало, що США і Росія можуть опинитися на порозі нової ракетної кризи. Москва розгорнула нові крилаті ракети, порушивши угоду про скорочення стратегічних арсеналів за 1987 рік. Якщо Вашингтон відреагує нарощенням свого ядерного арсеналу і розміщенням ракет в Європі, світ повернеться до реалій 80-х років.
Тим часом, видання Sueddeutsche Zeitung писало, що Росія не може дозволити собі нову гонку озброєнь. Москва сама "випустила джина з пляшки", коли почала безвідповідально погрожувати іншим країнам своїм ядерним арсеналом. Тепер Дональд Трамп теж не виключає початку нової гонки озброєнь, на яку у російської сторони просто немає грошей.