Історик, письменник та журналіст Ніл Фергюсон розглянув найгірші сценарії перебігу та закінчення війни, яку розв'язала та веде в Україні Росія. Він пише, що більшість конфліктів закінчуються швидко. Але, схоже, що цей може тривати довго. А його наслідки варіюватимуться від глобальної стагфляції до Третьої світової війни. Про це Фергюсон пише у своїй колонці для Bloomberg.
Історик пропонує розглянути найгірші сценарії.
Я стверджував, що сьогоднішня глобальна ситуація більше нагадує 1970-і роки, ніж якийсь інший недавній історичний період. Ми перебуваємо в чомусь, схожому на холодну війну. Ми вже мали проблему з інфляцією. Війна в Україні схожа на атаку на Ізраїль у 1973 році або вторгнення СРСР до Афганістану у 1979 році. Економічний вплив війни на ціни на продовольство та енергію створюють ризик стагфляції.
Але припустимо, що це не 1979, а 1939, як стверджує історик Шон МакМікін. Звичайно, становище України набагато краще, ніж у Польщі 1939 року. Зброя із Заходу прибуває в Україну. До Польщі після вторгнення нацистської Німеччини вона не потрапила. Україна зіткнулася лише з агресією Росії, Польща ж була поділена між Гітлером та Сталіним.
Але з іншого боку, якщо розглядати Другу світову війну як сукупність кількох воєн, паралель стає більш правдоподібною. США та їхні союзники повинні обміркувати не одну, а три геополітичні кризи, які можуть незабаром виникнути одна за одною, подібно до того, як війні у Східній Європі передувала війна між Японією та Китаєм, а за нею почалася війна Гітлера проти Західної Європи у 1949 році. Якщо наступного року Китай вторгнеться до Тайваню і розпочнеться війна між Іраном та його регіональними ворогами – арабськими державами та Ізраїлем – тоді ми, напевно, маємо говорити про Третю світову війну, а не про другу холодну…
22 березня я припустив, що результат російського вторгнення в Україну залежить від відповіді на сім питань. Тепер настав час оновити відповіді на них.
- Чи зможуть росіяни захопити Київ та президента України Володимира Зеленського протягом двох, трьох, чотирьох тижнів чи ніколи? Схоже, відповідь «ніколи».
Хоча, ймовірно, Кремль лише тимчасово відвів свої сили від Києва, сумнівів у тому, що відбулася зміна планів, практично не залишилося. На брифінгу 25 березня генерали заявили, що ніколи не ставили за мету захоплення Києва або Харкова, а атаки на цих напрямках, нібито, були націлені на те, щоб відвернути і послабити українські сили. А справжньою метою Росії було й лишається отримання контролю над Донбасом.
Це схоже на раціоналізацію тяжких втрат, які росіяни зазнають від початку вторгнення. У будь-якому разі вже скоро ми побачимо, чи зможе путінська армія досягти цієї, вже більш обмеженої мети, оточення українських військ на Донбасі та, можливо, забезпечення «сухопутного мосту» з Росії до Криму. Можна лише сказати, що це буде тривалий та кровопролитний процес, як показала жорстка битва під Маріуполем.
- Чи призведуть санкції до такого серйозного економічного спаду в Росії, що Путін не зможе перемогти?
Російська економіка, безперечно, вже постраждала від західних обмежень, але я все ще вважаю, що по ній не було завдано достатньо сильного удару, щоб зупинити війну. Поки уряд Німеччини опирається введенню ембарго на експорт російської нафти, Путін все ще отримує достатньо твердої валюти, щоб тримати свою військову економіку на плаву.
- Чи прискорює поєднання військової та економічної кризи палацовий переворот проти Путіна?
Як я стверджував два тижні тому, адміністрація Байдена робит ставку на зміну режиму у Москві. Відколи я це написав, це стало ще очевиднішим. Уряд Байдена не лише назвав Путіна військовим злочинцем та розпочав судове переслідування винних у військових злочинах в Україні. Наприкінці своєї промови у Варшаві Байден вигукнув «Заради Бога, ця людина не може залишатися при владі!»… Я не сумніваюся, що США і принаймні деякі з їхніх європейських союзників прагнуть позбутися Путіна.
- Чи змусить ризик падіння Путіна на відчайдушні заходи (зокрема, виконання загрози використання ядерної зброї)?
Тепер це вирішальне питання. Байден і його радники здаються напрочуд впевненими в тому, що виснаження сил в Україні та введені проти Росії санкції призведуть до політичної кризи в Москві, яку можна порівняти з тією, що призвела до розпаду Радянського Союзу. Але Путін не схожий на близькосхідних деспотів, які втратили владу під час війни в Іраку та арабської весни. Він уже має зброю масового ураження, у тому числі, найбільший у світі арсенал ядерних боєголовок, а також хімічну і, безсумнівно, біологічну зброю.
Ті, хто беззастережно проголошують перемогу України, схоже, забувають, що чим гірші справи у Росії у звичайних війнах, тим вища ймовірність того, що Путін використає хімічну або невелику ядерну зброю. Не забувайте: з 2014 року його метою було запобігти перетворенню України на стабільну, західноорієнтовану демократію, інтегровану в західні інститути, такі як НАТО та ЄС. З кожним днем, сповненим смертю, руйнуваннями та вимушеним переміщенням, він може вірити в те, що досягає цієї мети: занедбаний склеп, а не вільна Україна.
Що ще важливіше, він вважає, що США та їхні союзники, і якщо Україна атакуватиме цілі всередині Росії, він буде більш схильний до ескалації конфлікту, ніж до того, щоб лагідно покинути свою посаду.
Ті, хто відкидає ризик Третьої світової війни, забувають, що під час холодної війни НАТО не міг сподіватися на перемогу у звичайній війні з Радянським Союзом, тому він мав тактичну ядерну зброю, готову до запуску проти Червоної Армії, якщо вона увійде до Західної Європи. Сьогодні Росія не має шансів у звичайній війні з НАТО. Тому Путін має тактичну ядерну зброю, готову до запуску у разі нападу НАТО.
21 лютого секретар Совєта Федерації Росії Микола Патрушев заявив, що «США у своїх доктринальних документах називають Росію ворогом», а їхня мета – «не що інше, як розвал Російської Федерації». 16 березня Путін заявив, що Захід веде «війну економічними, політичними та інформаційними засобами» «всеосяжного та неприхованого характеру».
- Чи утримає Китай Путіна на плаву за умови, що той погодиться на компромісний світ, який він пропонує як посередник?
Сьогодні вже досить ясно зрозуміло, що влада Китаю стане на бік Росії, але не настільки, щоб викликати вторинні санкції США щодо китайських установ. Я більше не чекаю на те, що Китай гратиме роль миротворця.
- Чи виникне у нас синдром дефіциту уваги до цих подій?
Хочеться сказати, що це почалося після чотиритижневого циклу новин, коли Вілл Сміт дав ляпаса Крісу Року на церемонії вручення «Оскара». Але більш тонка відповідь полягає в тому, що найближчими місяцями підтримку України західною громадськістю випробуватиме зростання цін на продовольство і паливо у поєднанні з уявленням про те, що Україна виграє війну, а не просто не програє її.
- Який супутній збиток?
У світі існує серйозна проблема інфляції, що загострюється. Чим довше продовжуватиметься ця війна, тим серйознішою буде загроза стагфляції (висока інфляція при низькому, нульовому чи негативному економічному зростанні). Ця проблема буде більш серйозною у країнах, які залежать від України та Росії не лише щодо енергії та зерна, а й добрив, ціни на які внаслідок війни зросли приблизно вдвічі. Той, хто вважає, що це не матиме серйозних несприятливих соціальних та політичних наслідків, не знає історії.
То що буде далі? Це питання, яке я чую постійно. Більшість воєн – короткі. Згідно зі статтею Скотта Беннета та Аллана Стема, опублікованій у 1996 році, середня війна між 1816 та 1985 роками тривала 15 місяців. Понад половина воєн у вибірці тривали менше шести місяців і близько чверті – менше двох. Менш чверті тривало понад два роки. Тому є шанс на те, що війна в Україні завершиться відносно скоро.
Враховуючи, що Росія щосили намагається здобути навіть обмежену перемогу в Україні, Путін навряд чи піде на ескалацію, яка може призвести до більш широкого конфлікту. Припинення вогню здається ймовірним, скажімо, на початку травня, оскільки на цей момент росіяни або досягнуть оточення українських сил на Донбасі, або зазнають невдачі. У будь-якому разі, їм потрібно дати своїм солдатам перепочинок.
Але на досягнення миру буде потрібно набагато довше часу. З кожним днем українського протистояння позиції, схоже, посилюються, особливо у територіальних питаннях. Але я цілком можу допустити припинення вогню, яке не буде стабільним, і все це триватиме довше, ніж передбачається. Це також означає, що санкції проти Росії діятимуть, навіть якщо не стануть жорсткішими.
Падіння Путіна однозначно зробить стійкий мир в Україні вірогіднішим.