Туреччина в своїй історії бачила щонайменше чотири випадки, коли військові повалили уряд. Найсвіжіший такий переворот стався в другій половині 90-х років. Однак ніхто не чекав, що щось подібне станеться 15 липня.
Про це пише The Economist. Багато військових командирів висловлювати обурення все більш авторитарним правлінням президента Раджепа Таїпа Ердогана, який намагається пере форматувати турецьке суспільство на ісламістський лад і приборкати військових. Однак мало хто з них мав причини думати, що спроба повалити його може бути успішною.
Ердоган перемагав на кожних виборах з 2002 року, його підтримує приблизно половина електорату. Завдяки десятиліттю економічного процвітання навіть найбільш затяті опоненти вважають його меншим злом, ніж владу військових. Один турецький журналіст написав на своїй сторінці в Twitter на тлі подій 15 липня: "Найгірша подоба демократії краща, ніж переворот".
Спробу перевороту придушили за лічені години на тлі масової демонстрації народної підтримки цивільному правлінню. Щонайменше 265 людей, згідно з офіційними повідомленнями, загинули. А Ердоган вийшов з цієї ситуації ще сильнішим, ніж був. Його омріяна мета змінити конституцію і наділити президента абсолютною владою тепер цілком досяжна.
Турецький президент майстерно грає водночас переможця і жертву: людину, яка поставила на коліна стару світську гвардію і допомогла голосу консерваторів звучати гучно, але при цьому і того, що постійно говорить про внутрішніх і зовнішніх ворогів. Для Ердогана світ ділиться на дві частини: тих, хто його підтримує, і надокучливу коаліцію ворогів, серед яких політична опозиція, країни Заходу, які заздрять турецькому успіху, світова фінансова еліта і таємний ісламський рух на чолі з Фетхуллахом Гуленом.
В очах прихильників переворот лише довів, що Ердоган мав рацію. Тепер він може претендувати на народний мандат довіри, який дозволить йому захопити ще більше влади і знищити залишки центристської опозиції.
Армія стане першою жертвою читок. Багато турків зітхне з полегшенням, тому що військові більше не становлять альтернативу владі, як це було раніше. А невдалий переворот підтримали не багато офіцерів і солдатів.
"Це не був той переворот, в якому армія виступає як інститут", - підкреслив експерт Гарет Дженкінс.
Все ж таки, їм вдалося ввести танки і важку техніку в Стамбул і Анкару, а також підняти військові літаки в повітря над парламентом. Близько 2,8 тисяч солдатів, серед яких низка генералів, були арештовані після придушення.
Іншою жертвою Ердогана стане рух Гюлена, чий лідер був союзником президента до 2013 року. Уряд дуже швидко звинуватив його у причетності до організації спалаху насильства. На початку цього року Анкара визнала прихильників Гулена "терористичним угрупованням" і тим самим дала "зелене світло" переслідуванню всіх, кого навіть лише підозрюють у зв'язку з рухом.
16 липня прем'єр міністр Біналі Їлдирим закликав США видати Туреччині Гулена, який живе в Пенсильванії.
"Країна, яка підтримує цього чоловіка, не може бути другом Туреччини", - застеріг він.
В парламенті Ердоган давно хотів підірвати політичну опозицію. Минулого літа він застосував великі сили проти руху на півдні країни, пов'язаного з "Курдською робітничою партією". Це також призвело до того, що влада змогла звинуватити і поміркованих курдських депутатів у зв'язках з терористами. З них зняли депутатську недоторканність і звинуватили в тероризмі. Вибухи, організовані курдськими бойовиками і "Ісламською державою" в турецьких містах, лише легітимізували наступ уряду на незалежні ЗМІ і свободу слова. Головні незалежні газети і телеканали були підпорядковані менеджменту, дружньому до уряду. З 2014 року прокурори відкрили близько 2 тисяч справ проти людей, яких запідозрили "у образі президента". Вірогідно, що після невдалого перевороту такі репресії посиляться.
Мабуть, найбільшим занепокоєнням стане те, що після виступу військових у влади з'явиться можливість знищити те, що лишилося від турецької незалежної судової системи. 16 липня уряд оголосив про звільнення 2,7 тисяч суддів. Також двох членів конституційного суду затримали.
Іронія невдалого перевороту ще в тому, що він показав, наскільки мізерні загрози для Ердогана. Фактично весь політичний клас і переважна більшість турецьких громадян, серед яких ті, хто підтримують і не підтримують президента, висловилися проти перевороту. І це хороша новина. Погана ж полягає в тому, що сьогоднішнє відчуття єдності може потонути в завтрашніх закликає до помсти. На наступний день після спроби перевороту група чоловіків з прапорами Туреччини пройшлася по головних вулицях Стамбула, вигукуючи: "Ми хочемо страт".
Для Ердогана невдалий переворот – це золота можливість об'єднати розділене суспільство. Але досвід минулого говорить, що Ердоган почне з жорстоких розправ.
"Вночі 15 липня турки різних політичних поглядів виступили разом, щоб захистити свою країну від влади військових. І тепер крихка демократія Туреччини, за яку десятки людей померли, опинилася в руках Ердогана, якому навряд чи можна довіряти", - пише видання.
Як відомо, в ході спроби військового перевороту в Туреччині загинули не менше 265 осіб. Кількість поранених оцінюється в 1500 чоловік.
Опозиційний ісламський проповідник Фетхуллах Гюлен, якого влада Туреччини звинувачує в організації заколоту, відкинув свою причетність і заявив, що переворот міг бути постановочним і до цього може бути причетний нинішній президент Реджеп Тайїп Ердоган.