Збільшення кількості населення в країнах ЄС за рахунок хвиль міграції не покращує стан економік цих країн. Автор статті видання The Financial Times Мартін Вулф ставить під сумнів твердження деяких політиків про те, що міграція має багато переваг для країн Євросоюзу.
Вульф розповідає свою історію. Його батьки втекли в Великобританію від Гітлера, що врятувало їм життя. "Це не дивно, що Європа має моральне зобов'язання захищати біженців. Але що слід думати про міграцію в більш широкому сенсі?", - задається питанням автор.
Він продовжує: "Існує глобалізація не тільки товарів, послуг і капіталу. Вона стосується і людей. Країни із високим рівнем доходів не тільки багатші, але й менш корумповані і більш стабільні, ніж інші. Нічого дивного в бажанні мігрувати на Захід немає", - говорить він.
У той же час, за його словами, міграція є каменем у бік правих популістів, таких як глава британської Партії незалежності Найджел Фарадж, лідер французького "Національного фронту" Марін Ле Пен або претендент на висунення кандидатом в президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп.
Деякі стверджують, що прогалини в реальній заробітній платі в світі - найбільше з усіх економічних спотворень. Міграцію, вони кажуть, слід розглядати як ідентичну торгівлі - людство виграє від ліквідації бар'єрів. Міграція може мати величезний вплив на економіку країни з високим рівнем доходів. Тим не менш, такий космополітизм несумісний з організацією європейської політики самоврядних територіальних юрисдикціях. "Це несумісно також з правом громадян вирішувати, хто може користуватися перевагами життя поруч з ними", - підкреслює автор статті.
Вульф пояснює, що якщо країни мають право контролювати міграцію, її критерієм стає переваги для громадян та їх нащадків. Потенційні мігранти можуть розраховувати на значно менші переваги.
"Які ж тоді переваги від міграції для громадян та їх нащадків?", - задається питанням Вульф.
"Чи важливе збільшення населення? Відповіді, звичайно, немає. Просто збільшення населення в процвітаючій маленькій країні, наприклад, в Данії, не покращить рівень життя громадян. Але накладе значні інвестиційні та інші витрати. Аргумент щодо кількості населення може бути прийнятий до уваги, якщо тільки він сприяє здешевленню витрат на оборону", - аргументує автор.
Також можна розглядати аргумент, який бере до уваги характеристики мігрантів. Так, прихильники переваг масштабної міграції стверджують, що мігранти молодше, "дешевше", краще мотивовані та мають істотні відмінності (від громадян країн, куди приїжджають).
Приїжджі, дійсно, молоді, а міграція найближчим часом стане єдиним джерелом зростання чисельності населення в країнах ЄС. Як показують останні 10 років, приріст робочої сили на 47 % у США відбувся за рахунок мігрантів, а на 70 % - в Європі, згідно з даними Організації економічного співробітництва і розвитку. "Коефіцієнт природного приросту падав у країнах з високим рівнем доходу протягом десятиліть", - зазначає автор.
Так, мігранти також знизили показник співвідношення пенсіонерів до людей працездатного віку. Але, як зазначає Вульф, щоб зараз стало відчутно вплив на цей показник, потрібно куди більше мігрантів, нинішня кількість занадто мала для цих цілей. Для зміни показника цієї залежності потрібен величезний потік біженців.
У 2014 році налічувалося 29 сімей із середнім віком в 65 років, і лише кожен сотий був у працездатному віці. Отже, велике скорочення цього співвідношення вимагає величезного притоку, продовжує автор. "Можна стверджувати, що континент, де так мало дітей, повинен піти таке перетворення свого населення", - нарікає Вульф.
Якщо говорити про інші економічні наслідки, то, наприклад, Організація економічного співробітництва і розвитку прийшла до висновку, що всі хвилі міграції за останні 50 років в країни ЄС ніяк не позначилася на фінансових вливаннях. Також Вульф ставить наступне запитання. За його словами, хвилі міграції не вплинули і на багато інших важливих чинників, і якщо мігранти є просто заміною нинішніх представників робочої сили, то для кого зараз?
У статті наголошується, що міграція має значний вплив на інвестиційні витрати. Але мова йде не тільки про економіку. "Вони прибувають сім'ями. Із часом масштабна міграція трансформує культури країн, які приймають", - міркує автор. У той же час, за його словами, мігранти приносять різноманітність і культурний динамізм.
Як зазначає лауреат Нобелівської премії Томас Шеллінг, значна сегрегація (відділення) може, звичайно, виникнути. Мігранти можуть жити і абсолютно відсторонено.
"Міграція має економічні наслідки. Але це також впливає на поточні й майбутні значення країни, в тому числі занепокоєння є і з боку іноземців. Наші країни будуть в кінцевому підсумку ні закритими, ні повністю відкритими. Підводити підсумки важко. При цьому, цілком розумна позиція країн про те, що їх власні громадяни завжди на першому місці", - резюмує Вульф.
Останнім часом перед Європою гостро стоїть проблема мігрантів і біженців. Тільки через Середземне море в 2015 році Європу прибуло 220 тисяч мігрантів. При цьому кількість загиблих у морі за той же період складає понад 2,1 тисячі осіб. У липні 2015 року кількість мігрантів біля кордонів ЄС вперше перевищила 100 тисяч за місяць.
Втім, проблема вироблення спільної міграційної політики в рамках ЄС має не тільки економічну і гуманітарну складову, але у більшою мірою схильна до політичних розбіжностей, наголошує у статті для DT.UA Олексій Коваль. Країни півночі і півдня Європи, країни "периферії" і ті, що розташовані всередині континенту, як і раніше відстоюють різні підходи.
Докладніше читайте у статті Олексія Коваля Європу захльостує вал нелегальної міграції для тижневика "Дзеркало Тижня. Україна".