Жодна розсудлива людина точно не заздрить політикам, які вирішують, як краще боротися з пандемією коронавірусу. Зіштовхнувшись з новим вірусом COVID-19, помилки та невдачі були неминучими. Але найбільша помилка урядів багатьох країн була в тому, що вони вдавали, ніби знають більше, ніж знали насправді, пише Bloomberg.
З самого початку під невпинним тиском ЗМІ уряди висловлювали невиправдану впевненість у правильності своєї політики. Потім, коли обставини пропонували змінити курс, вони з однаковою впевненістю пояснювали новий напрямок. Після кількох таких «поворотів» довіра людей до влади падає. Але саме довіра до політичного керівництва має вирішальне значення - особливо зараз, коли людей починають просити зробити щеплення від коронавірусу.
Багато урядів заявляють про впевненість прийнятих стратегій боротьби з вірусом тому, що «покладаються на науку».
За шість днів до виборів у США новий американський президент Джо Байден сказав, що на відміну від свого суперника Дональда Трампа, він вірить у науку.
Однак, навіть покладатися на науку у випадку з пандемією коронавірусу також може бути небезпечно. Наука про новий коронавірус та наслідки, які він спричиняє, є ще не до кінця визначеною. І питання про те, як ефективно стримати інфекцію, не було б виключно науковим, навіть якби все про вірус було зрозуміло. Це питання насправді є неминуче політичним. Однак, невдачі у боротьбі з вірусом руйнують громадську довіру і, як результат, лише ускладнюють завдання політиків.
Усім країнам важко стримувати пандемію. Навіть ті, хто впорався найкраще, наприклад, Тайвань і Південна Корея, зіштовхнулися з невдачами. Нова хвиля пандемії в Європі також рухається вперед, попри жорсткі карантинні обмеження. На початку цього року у Фінляндії, Данії та Греції ситуація з хворобою була досить стабільною; зараз ці країни спостерігають зростання кількості випадків хвороби та смертності. Франція, Німеччина, Італія, Іспанія та Велика Британія готуються розширювати карантин, а США продовжують встановлювати нові антирекорди.
Відмінності між країнами не повністю зрозумілі. Багаті країни Європи, мабуть, мали гірші результати, ніж бідніші країни Африки. Сінгапур спостерігав набагато більше випадків хвороби, ніж Корея, але набагато менше смертей. Чому? Це також невідомо. Сама концепція боротьби з COVID-19 є «слизькою».
Політика за цих обставин є неминучим процесом спроб і помилок. Вирішуючи, наскільки обмежувати економічні та особисті свободи громадян з метою придушення поширення вірусу, політичні лідери повинні збалансувати багато факторів. Врахування та аналіз наукових порад є частиною цього.
Стратегія спроб та помилок може принаймні прагнути бути методичною. Однак, зсув у багатьох країнах до дедалі більш складних і постійно мінливих правил погіршує проблему довіри.
Зараз Англія розділена на три рівні за різним ступенем карантинних обмежень. Аномалій досить багато. Останнім часом Лондон перебуває на рівні 2, або ж в стані “підвищеної готовності”. Британська столиця перейде на рівень 3, "дуже підвищена готовність", від 16 грудня. Це означає, що жителям Лондона було сказано, що вони "не повинні спілкуватися з кимось, з ким вони не проживають в приміщенні", і вони "не повинні спілкуватися в групі з понад 6 людей зовні, в тому числі в парках чи громадському просторі". Чому саме шість людей? Чи каже наука, що сім - це занадто багато? Значення "суворого блокування" дуже різнилось у різних країнах, але COVID-19 - скрізь однакова хвороба.
Здається, найефективнішими заходами для подолання нового коронавірусу насправді були «донаукові» - багатовікові засоби роз'єднання ("соціальне дистанціювання"), карантин та закриття кордонів. Це було простіше для таких країн, як Тайвань та Нова Зеландія, ніж для країн Європи. Вирішальний і справді неабиякий внесок науки полягав не в розробці нових заходів блокування, заснованих на ненадійних прогнозах, а в розробці вакцин із рекордною швидкістю, які обіцяють стати початком повернення до більш нормального життя в 2021 році.
Можливо, пройде ще кілька років перед тим, як буде зроблена корисна оцінка того, яким чином найкраще приборкати поширення хвороби. Однак, навіть на даному етапі можна зробити висновки на майбутнє. Без сумніву, уряди допустили помилки, але це природа прийняття рішень за радикальної невизначеності.
По-перше, пандемія може повторитися, і людству слід бути краще підготованим до наступної кризової ситуації. По-друге, закриття кордонів на термін, поки початковий спалах хвороби не буде приборкано, може бути найважливішим заходом запобігання поширенню нового вірусу. Міжнародна угода про надання фінансової та іншої допомоги країні, в якій ідентифікується новий вірус в обмін на швидке закриття її кордонів, буде важливим, але нелегким кроком вперед. Це дозволило б іншим країнам уникати закриття власних кордонів та руйнування значної частини своєї економіки. Однак, для таких рішень знадобиться багато політичної волі та чесності. При цьому, саме такої чесності дуже часто і потребує суспільство, резюмує видання.