Два роки тому фото загиблого сирійського хлопчика Алана Курді на узбережжі поблизу турецького курорту в Бодрумі потрясло свідомість багатьох європейців.
Але цей момент сорому і почуття вини, схоже, вже давно минув. Мало хто помітив, що після смерті Курді щонайменше 8,5 тисяч людей, серед яких багато дітей, померли чи зникли безвісти, намагаючись перетнути Середземне море і дістатися в 3.
Про це на сторінках Bloomberg пише колумніст Панкаж Мішра, посилаючись на дані ООН. Уряд Італії почав співпрацювати з лівійською береговою охороною, а також з племенами на півдні Лівії, щоб заблокувати потік мігрантів і біженців. Франція, Швейцарія і Австрія посилили прикордонну охорону, а поліція цих країн почала висилати мігрантів в Італію, через яку вони прибули. Врешті, цього літа кількість біженців сильно скоротилася в Європі.
Однак, понад 120 тисяч людей все одно змогли дістатися до Європи, перетнувши море. І більшість з них здійснила мандрівку з Лівії в Італію. А відчай, який змушує громадян занепалих чи провальних держав, а також жертв бандитських і нескінченних громадянських воєн сісти в сумнівної міцності човен, навряд чи зникне зайближчим часом.
З іншою реальністю Європа зіштовхнулася просто обличчям до обличчя: через наплив мігрантів праворадикали вже почали мріяти про побудову гомогенних суспісльств. Багато тенденцій загрожують Європі поверненням у кошмарне минуле релігійної ненависті. І грають на цьому не лише такі традиційні актори, як прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
Натхненний пропозицією президента США Дональда Трампа збудувати стіну на кордоні з Мексикою, угорський прем'єр оголосив, що "кожен мігрант становить терористичну загрозу". Його суперники з групи активістів "Two-Tailed Dog" на своєму плакаті написали, що "угорці швидше побачать НЛО, ніж біженця у своєму житті". І що Угорщині через скорочення населення, необхідні нові мігранти. Але погляди Орбана розділяють уряди Польщі, Словаччини і Чехії.
Навіть найбільш успішні частини Європи тепер стали "уразливими до патологій". Минулого тижня норвезький міністр з питань іміграції Силві Лістауг поїхала у одне з найбільш неблагополучних передмість Стокгольма, щоб вказати на шведські проблеми через іммігрантів. Вона заявила, що у Швеції є 60 "зон, куди не можна ходити".
Ці заяви, які були надзвичайним порушенням дипломатичного протоколу, були відкинуті міністром імміграції Швеції як "нонсенс". Але вони вплинули на виборців Лістауг у Норвегії, де скоро пройдуть вибори.
Автор зауважує, що політики намагаються вичавити якомога більшу вигоду з уразливих біженців. Мігранти, ставши втіленням великих і непрозорих сил глобалізації, нагадали багатьом у Європі про їхнє власне крихке соціо-економічне становище. Європейці ірраціонально бояться ще більшого скорочення зарплат і соціальних виплат, а також збільшення черг у центрах працевлаштування, школах і лікарнях.
Не так багато політиків демонструють здатність опиратися спокусі використати цю напругу через страх багатьох виборців втратити свій статус. Значно легше відвернути на мігрантів громадський гнів через неспроможність, корупцію і некомпетентність політиків замість того, щоб працювати над позитивними змінами.
Однак, автор зауважує, що спостерігаються і деякі позитивні тенденції, зокрема у Німеччині. Попри всі очікування, питання імміграції не займає центральну роль у кампанії перед виборами Бунденстагу. Значною мірою так сталося тому, що Німеччина стала менш відкритою для імміграції, ніж в 2015 році, коли Ангела Меркель відкрила кордони країни для близько мільйона біженців. Важливо і те, що німецька влада націлилася на інтеграцію новоприбулих мешканців у суспільство. Багато з них відвідують мовні курси, дехто знайшов роботу. Найважливіше те, що ні Меркель, ні її опоненти з Соціал-демократичної партії Німеччини не збираються спекулювати на темі біженців.
Оглядач зауважує, що Меркель, швидше за все, стане канцлером Німеччини вчетверте. Це доводить, що з масовою імміграцією можна впоратися, якщо є потрібна політична воля або принаймні бажання не діяти цинічно.
Як повідомлялося, 19 вересня 2016 року учасники саміту ООН в Нью-Йорку схвалилидекларацію захисту прав біженців. Учасники саміту зобов'язалися забезпечити захист прав всіх біженців і мігрантів, незалежно від їх статусу. Покращення умов в країнах походження мігрантів, щоб вони не були змушені залишати свої будинки, названо пріоритетним завданням.