Шестеро примусово депортованих українців, які наразі перебувають на кордоні між Росією та Грузієї (КПП Верхній Ларс) отримують воду і їжу від волонтерів, не мають українських паспортів, а також сплять на двох матрацах. Про це в Суспільному розповів Михайло Стріляний, один з українців, який перебуває на КПП Верхній Ларс.
Зазначається, що чоловік 31 травня прилетів в аеропорт Адлер, щоб забрати свою сестру в Європу, оскільки він там проживає.
"В аеропорту на КПП мені дали папірець, де було необхідно підписати, що я підтримую "сво", що я підтримую входження Херсонської, Запорізької областей до складу Росії, що я підтримую російський Крим і ще перелік з 11 питань. Я відмовився їх підписувати, після чого мене завели в окремий кабінет в аеропорту і почали бити", — сказав Михайло Стріляний.
Після цього чоловіка на добу посадили у "мавпятник" в Сочинському райвідділі поліції, а потім Сочинський міський суд присудив йому 15 діб за непокору співробітникам поліції.
"Після того, як я відбув ці 15 діб, під час виходу мене зустріли знову ж таки співробітники поліції і повторилося те саме. І так ось так чотири рази, у підсумку я 58 днів провів у КПЗ, не виходячи взагалі на вулицю, і періодично мене били, принижували, називали нацистом, хохлом і так далі за мою позицію, що я не підтримував "сво", — розповів Михайло.
Через 58 днів його відвезли в депортаційну в'язницю, де він познайомився з колишніми ув'язненими з Херсонської, Запорізької областей, яких насильно вивезли за межі України, коли ця територія була анексована.
"Кожен із них досиджував свої строки, скільки залишилося за законами України, після закінчення цих строків їх відправляли в міграційні в'язниці, у кого були документи, депортували назад в Україну, у кого документів не залишалося — сидять там і досі і чекають рішення щодо депортації", — розповів він.
За словами Стріляного, у вивезених в'язнів українських документів у них немає, а російські
"Їх били, принижували, забрали весь одяг і привезли в міграційну в'язницю. Документи російські вони брати відмовляються і тому сидять там і чекають. Серед них є справжні патріоти України і шкода цих людей, які, можливо, колись оступилися, але вони залишаються нашими громадянами і потребують допомоги держави. В'язниця ця називається центр утримання іноземних громадян, мікрорайон Гулькевичі, селище Новоукраїнське. За моїми даними, там перебуває близько 150 ув'язнених, з них більша частина українців, які відбували покарання в Херсонській, Запорізькій областях", — сказав чоловік.
Михайло також розповів, що його разом із п'ятьма іншими українцями у наручниках привезли до російського кордону, на КПП поставили печатку про заборону в'їзду в РФ. Чоловіки дісталися до грузинської сторони на КПП Верхній Ларсі, щоб пройти кордон.
"Один хлопець пройшов, інших відправили в 333 кабінет начальника, який ухвалює рішення впускати громадян чи ні. Він зібрав нас усіх, і запитав: "Де шостий?". Тобто якусь інформацію було передано, що нас буде шестеро... Або нас повинні були зустрічати, або нас не повинні були пропустити, і ми повинні були побути на кордоні деякий час, і повернутися назад до депортаційного центру, і чекати роками нашої долі... ", — сказав він.
Грузинські прикордонники відмовили українцям у в'їзді без пояснення причин.
"Нам відмовили у в'їзді з їхніх причин, домогтися жодної інформації не змогли. Почали звертатися до начальника КПП про надання притулку, нам відмовили і взагалі нам не дають жодної інформації. Після того як нам відмовили у в'їзді, ми на територію РФ не плануємо повертатися ніколи, тому що боїмося за своє життя і здоров'я", — сказав Михайло Стріляний.
За його словами, два дні вони пробули в ущелині, де спали на своїх речах, потім грузинські прикордонники дозволили їм скористатися приміщенням на території КПП.
"Ми спимо тут на підлозі, у нас тут 2 матраци на 6 осіб. Волонтери приносять нам їжу і воду, спасибі їм за це. Ми тут із 16 серпня перебуваємо на території. Тут був туалет і душ із гарячою водою. Учора його демонтували, тому що ми перебуваємо на території, де буде будуватися магазин. Тепер душу в нас немає взагалі, тільки біотуалет на вулиці, який просто жахливий, на нього дивитися страшно, не кажучи про те, щоб ним скористатися", — розповів чоловік.
Михайло зазначив, що з моменту їхнього прибуття на КПП Верхній Ларс, з ними не зв'язався жодний український дипломат.
"Консульської підтримки нам не надано, ми не маємо прямого зв'язку ні з консулом, ні з посольством у Грузії. Усі наші телефони є інтернеті та у всіх волонтерів. З нами не зв'язувався жоден представник посольства України в Грузії, не знаю з чим це пов'язано", — сказав він.
Михайло Стріляний також повідомив, що три дні тому одного з чоловіків хотіли викрасти невідомі.
"Двоє цивільних прибули на територію КПП Верхній Ларс і намагалися його скрутити і доставити в автомобіль. Вони були без форми, завдяки тільки тому, що ми здійняли галас, підійшли грузинські прикордонники і не дозволили цим особам забрати його з собою. Люди були великі, спортивної статури, можливо це були представники силових структур Росії", — сказав чоловік.
Він також розповів, що одного з українців представники міграційної в'язниці намагалися заманити на російський КПП.
"Також за кілька днів після того, як ми прибули на КПП Верхній Ларс, з одним із наших громадян зв'язувалися з міграційної в'язниці з проханням повернутися на російський КПП підписати якісь папери. Сказали: "Ми вас відпустимо, тільки приходьте назад", — розповів Михайло Стріляний.
Раніше Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк, під час пресконференції у Києві, розповідала, що усі дії Росії проти українських дітей мають сплановану політику, а також ознаки геноциду.