Гонконг переживає найтяжчу політичну кризу з 1997 року, коли Велика Британія передала цю територію під протекторат Китаю. Упродовж кількох тижнів мешканці міста протестують, вимагаючи свободи, яку влада не готова їм надати. Багато хто хвилюється, чим закінчаться демонстрації. Деякі чекають жорстокого результату - різанини сотень, і, можливо, тисяч громадян.
Сьогодні, 30 років потому, ніхто не знає, скільки людей було вбито на площі Тяньаньмень і в її околицях під час цієї кривавої кульмінації студентських протестів в Пекіні 4 червня 1989 року. Спроби китайського режиму приховати інформацію про ті похмурі дні - мовчазне визнання того, наскільки важливими були події. Тяньаньмень сформував відносини китайського режиму з країною і світом.
Навіть набагато менш кровопролитна "зачистка" в Гонконзі спричинить такий же сильний вплив, пише журнал The Economist у свіжому випуску.
Протести, які почалися як рух проти законопроекту про екстрадицію на материковий Китай, стали найбільшим волевиявленням інакомислячих з часів Тяньаньменю. Деякі активісти розширили список своїх вимог до влади - аж до незалежності Гонконгу від Китаю. Масовість протестів вражаюча: загальний страйк, оголошений 5 серпня, порушив роботу міського аеропорту та мережі громадського транспорту. Десятки тисяч держслужбовців кинули виклик своєму начальству, щоб влаштувати мирний громадський протест, заявивши, що вони служать народові, а не нинішньому керівництву. Дуже велика кількість гонконгців дають зрозуміти, що не довіряють своїм правителям.
По мірі посилення протестів посилюється і риторика Китаю та уряду Гонконгу. 5 серпня голова Адміністрації Гонконгу Керрі Лам заявила, що місто знаходиться "на межі дуже небезпечної ситуації". 6 серпня офіційний представник китайського уряду в Гонконзі відчув необхідність прояснити демонстрантам потенційні наслідки від участі в мітингах. "Ми хотіли б дати зрозуміти невеликій групі недобросовісних і жорстоких злочинців і брудним силам, які стоять за ними: ті, хто грає з вогнем, загинуть від нього".
Кожному, хто задається питанням, що це може означати, варто подивитися відео, випущене китайським гарнізоном армії в Гонконзі. На ньому зображений солдат, який кричить "Всі наслідки на ваш страх і ризик!".
Пропагандистське відео випущено з метою залякування демонстрантів. Історія терору Комуністичної партії Китаю в провінціях, природа режиму Сі Цзіньпіна і його готовність застосовувати силу - усе це вказує на небезпеку чогось гіршого, зазначає The Economist.
Якщо Китай пошле армію для розгону демонстрантів - наслідки можуть бути жахливими не тільки для демонстрантів. Спроба "вирішити питання" таким чином викликала б таке ж невдоволення гонконгців, як оголошення воєнного стану в 1989 році привело в лють жителів Пекіна.
Але історія склалася б інакше. У той час у режиму було більше контролю над Пекіном, ніж зараз над Гонконгом. У Пекіні у партії були тюремні камери на кожному робочому місці, які могли тероризувати тих, хто недостатньо наляканий танками.
Контроль Китаю над Гонконгом, де у людей є доступ до позацензурних новин, набагато більш хиткий. Деякі громадяни чинитимуть опір - прямий або в рамках кампанії громадянської непокори. Армія може використати летальну зброю, навіть якщо це не було початковим планом.
З кровопролиттям або без нього втручання Китаю підірвало б довіру бізнесу до Гонконгу, а разом з ним і багато китайський компаній, які покладаються на його фондовий ринок для залучення капіталу. Міцна правова система Гонконгу, заснована на британському загальному праві, як і раніше, надзвичайно цінна для країни, в якій відсутні власні суди, що заслуговують на довіру.
Ця територія може становити набагато меншу частку ВВП Китаю зараз, у порівнянні з 1997 роком, коли Британія повернула Гонконг під протекторат КНР. Але ця частка все ще надзвичайно важлива для материка. За останні 20 років транскордонне банківське кредитування в Гонконзі, більша частина якого належить китайським компаніям, більш ніж подвоїлася, а кількість транснаціональних корпорацій, регіональна штаб-квартира яких знаходиться в Гонконгу, зросла на дві третини. Поява армії на вулицях міста поставила б під загрозу все це, оскільки компанії тримаються за більш спокійні азіатські бази.
Втручання Народно-визвольної армії Китаю також змінило би уявлення світу про Гонконг. Це матиме руйнівний вплив на відносини Китаю з іншими країнами.
Гонконг вже став чинником холодної війни, яка розвивається між Китаєм і США. Китай обурений тим, що нещодавно у Вашингтоні відбувся прийом на високому рівні за участю представників демократичного табору Гонконгу.
Китай назвав зустріч доказом того, що Америка є "чорною рукою", що стоїть за заворушеннями.
Якщо китайська армія зайде настільки далеко, щоб пролити кров протестувальників, відносини двох наддержав ще більше погіршаться. Американські конгресмени вимагатимуть запровадження додаткових санкцій проти КНР, включно із зупиненням дії закону, в якому йдеться, що Гонконг слід розглядати окремо від материка. Китай завдасть удару у відповідь.
Китайсько-американські відносини можуть повернутися на той же рівень, що був після Тяньаньмень, коли дві країни з усіх сил намагалися зберігати діалог, але ділові зв'язки в результаті знизилися. Тільки цього разу Китай - набагато могутніший, і напруженість буде пропорційно тривожнішою.
Будь-якого з цих сценаріїв можна уникнути. Китай став більш зрілим з 1989 року. Він сильніший, впевненіший в собі і розуміє роль, яку економічне процвітання відіграє в його стабільності, а також роль, яку Гонконг відіграє в його процвітанні. Безумовно, Комуністична партія, як і раніше повна рішучості зберегти владу, як це було 30 років тому. Але Гонконг - це не площа Тяньаньмень, а 2019 рік - 1989 рік. Придушення цих протестів силовим шляхом не зміцнить стабільність і процвітання Китаю. Це поставить їх під загрозу, резюмує видання.
Докладніше про ситуацію в Гонконзі також читайте в статті Наталії Бутирської "Гонконг: територія свободи під китайським ковпаком" у тижневику "Дзеркало Тижня. Україна".