Вибори в Німеччині, які відбудуться 26 вересня, віщують нову еру для країни. Ангела Меркель, яка була канцлером 16 років, готується передавати владу майбутньому наступнику. Важко з упевненістю спрогнозувати, хто замінить її на посаді канцлера, пише The Economist.
Традиційні великі партії, християнські демократи Меркель разом з їх баварськими колегами (ХДС/ХСС) та лівоцентристські соціал-демократи (СДП), можуть отримати меншу підтримку, а коаліції часто долають поділ. Це ускладнює прогноз щодо наступного уряду, навіть якщо опитування точно відповідають результатам виборів, а це часто не так.
The Economist розробив модель, яка охопила опитування та інші дані прогнозів. Аналіз проводить тисячі модельованих виборів та оцінює найбільш ймовірні результати та шанси різних коаліцій «захопити» більшість.
Модель аналітиків показує, що три «комбінації» мають правдоподібні шанси отримати більше половини місць у Бундестазі. Це коаліція ХДС/ХСС, Зелених та Вільної демократичної партії (ВДП). Другий варіант: коаліція Зелених, ВДП та СДП (Соціал-демократична партія). Найменш вірогідним виглядає третій варіант, коаліція ХДС/ХСС та Зелених.
Такий прогноз яскраво демонструє, наскільки невизначеними залишаються вибори. Виборці не тільки не впевнені щодо переможця, багато хто навіть не повністю розуміє, за що насправді виступають політичні сили.
Передвиборча кампанія була занадто поверхневою, уникала серйозних політичних дебатів, зосереджуючись замість цього лише на сильних та слабких сторонах лідерів партій. У критичний момент своєї історії громадяни Німеччини не отримали чіткого вибору напрямку.
Стратегічно така передвиборча обережність зрозуміла. Жоден із кандидатів від великих партій не є безсумнівним «улюбленцем» народу. Армін Лашет від ХДС/ХСС отримав підтримку своєї партії, позиціонувавши себе як найблагородніший кандидат від партії на посаду канцлера, і передвиборча кампанія підтвердила його репутацію стриманості.
Кандидат від Зелених Анналена Берберк отримала короткий сплеск схвалення у квітні, але погано впоралася зі скандалом із плагіатом і з тих пір стала занадто стриманою. Кандидат від СДП Олаф Шольц має велику підтримку виборців, але німці не так активно підтримують його партію. Це може бути пов’язано з тим, що СДП провела вісім років у ролі «молодшого партнера» у великій коаліції з Меркель.
Політичні партії Німеччини повинні чітко визначити свою позицію. Паводки у липні призвели до нагальної необхідності посилення політики стримування зміни клімату - сфера, де Німеччина з її величезною автомобільною промисловістю та вугільними електростанціями зіштовхнулася з великими проблемами.
Німеччині буде важко підтримувати свої економічні відносини з Китаєм, який решта Заходу вважає стратегічним конкурентом. Відносини з Росією коливаються між рішучістю, яку Меркель виявила після вторгнення РФ у Крим, і «політикою прагматизму» яку вона проводила навколо газопроводу «Північний потік -2». Погляди Німеччини на план відновлення Європейського Союзу після пандемії COVID-19 маскують глибокі розбіжності щодо спільних європейських витрат та боргів.
У всіх цих питаннях сторони мають реальні розбіжності. Зелені хочуть переходу до кліматичної нейтральності, жорсткої позиції щодо Китаю та Росії та більшої єдності Європи. ХДС/ХСС хочуть дати час бізнесу пристосуватися до «низьковуглецевої економіки» та збалансувати зовнішньополітичну незалежність від Китаю за допомогою економічної співпраці. СДП хоче залишатися подалі від «іноземних суперечок».
Виборці знають небагато про ці відмінності. Небезпека полягає в тому, що коаліція, яка стане наступним урядом Німеччини, не зможе знайти спільної мови щодо прийняття життєво важливих політичних рішень.
«Політична тиша» і секретність не може отримати прихильність виборців. Два нових опитування, які з’явились цього тижня, показали несприятливі результати для Лашета та ХДС/ХСС. Лідери німецьких партій, ймовірно, вважають, що, не звертаючи уваги всі політичні розбіжності, вони убезпечують себе. Але ця стратегія точно не гарантує безпеки ні сьогодні, ні в довгостроковій перспективі, резюмує видання.
Раніше повідомлялося, що кандидати на пост федерального канцлера, які представляють найбільш рейтингові партії Німеччини, посперечалися в прямому ефірі через політику щодо України. Зокрема, йшлося про перспективи членства в ЄС і НАТО, військову допомогу і будівництво російського газопроводу «Північний потік-2».