Не дивно, що людина, яка жорстоко поводиться зі своїми громадянами, безжально використовує представників інших країн, спровокувавши міграційну кризу. Білоруський диктатор Олександр Лукашенко ув’язнив лідерів опозиції та заарештував багато людей за протести проти сфальсифікованих виборів. Він навіть навчився залякувати опозиціонерів, які перебувають поза межами Білорусі, пише The Guardian.
Тепер, у відповідь на санкції Європейського Союзу проти його режиму, Лукашенко використовує вразливих людей як зброю.
Європейська комісія звинуватила його в «злодійській тактиці», адже диктатор «закликає» людей з Близького Сходу та Африки приїжджати до Мінська, обіцяючи, що вони зможуть легко потрапити до ЄС та забезпечуючи «супровід» до польського кордону, де зараз загострилася напруга.
Повідомляється, що озброєні силовики змусили багатьох мігрантів рухатися до кордонів ЄС, знаючи, що їх туди не пустять.
«Ми є лише інструментом тиску», - сказав мігрант із Сирії.
Дії Лукашенка цинічні та агресивні. Тисячі людей перебувають у прикордонній зоні, причому діти та люди похилого віку серед тих, хто опинився в пастці без їжі та житла.
Відомо, що вісім мігрантів загинули за останні тижні. При цьому, аналітики вважають, що справжня кількість смертей вища.
Польща сприймає прибуття мігрантів не як гуманітарну кризу, а як вторгнення.
Країна оголосила надзвичайний стан на своєму кордоні, розмістила тисячі військових.
Планується навіть будівництво стіни на кордоні. Варшава також відмовляла спостерігачам ЄС, гуманітарним працівникам або журналістам увійти в 3-кілометрову зону.
Раніше Литва та Латвія прийняли допомогу ЄС у вирішенні «міграційної кризи», але Польща відхилила такі пропозиції.
Замкнувшись у конфлікті з Брюсселем через верховенство права, Варшава також отримала можливість використовувати мігрантів, щоб отримати політичні поступки від ЄС.
Однак сам ЄС несе серйозну відповідальність у цій ситуації. Біженці становлять лише 0,6% від 445-мільйонного населення країн блоку в порівнянні з 4,4% відносно 84-мільйонного населення Туреччини.
Але блок не зміг досягти колективної стратегії, оскільки східні країни, такі як Польща, «зачинили двері», заможніші північні країни претендують на «дотримання моральних цінностей», вибірково приймаючи невелику кількість мігрантів, а точки прибуття біженців на півдні, такі як Греція, стверджують, що не можуть впоратися без істотної допомоги блоку і змушені звертатися до все більш жорстких заходів.
Велика Британія також налаштована все більш вороже. Лондон прагне надати співробітникам прикордонних сил імунітет від судового переслідування, якщо мігранти будуть гинути на кордоні.
Такі підходи та супутня риторика є не лише відповіддю на політичний тиск Лукашенка.
Подібна тактика розпалює «антимігрантські настрої» в Європі.
У короткостроковій перспективі ЄС може мати рацію, що тиск на авіакомпанії щодо припинення польотів до Білорусі та попередження про санкції, можуть допомогти вирішити безпосередню проблему.
Але це не вирішить основне питання того, що саме війна та небезпека виганяють людей із їхніх домівок. За таких умов, у майбутньому мігрантів може стати ще більше.
Потрібна більш справедлива і гуманна відповідь на всьому континенті. Поточні події є ще одним доказом того, що це важливо, резюмує видання.
Литва, Латвія та Естонія звинуватили Лукашенка у заохоченні нелегальної міграції з метою помститися за санкції ЄС проти його режиму. Польща та Литва розпочали будівництво загороджень на кордоні з Білоруссю.
На думку посла України у Польщі Андрія Дещиці, існує ризик, що нелегальні мігранти, які рухаються з Білорусі до Польщі, у разі невдачі спробують перетнути український кордон.
Про те, як режим Лукашенка використовує міграційну кризу, читайте в інтерв'ю директора Польського інституту міжнародних відносин Славомира Дембського.