Це був несподіваний вибір для літнього відпочинку. 18 серпня радник з питань національної безпеки Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) Тахнун бен Заїд прибув до Анкари для зустрічі з президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом. Країни роками сперечаються про підтримку Ердоганом ісламістських груп на Близькому Сході. Турецькі чиновники звинуватили ОАЕ у сприянні невдалому перевороту 2016 року. Але нічого з цього не згадувалося в офіційній заяві після їхньої зустрічі, в якій обговорювалися шляхи економічного співробітництва, пише The Economist.
Через тиждень Тахнун зустрівся з еміром Катару, ставши найвищим офіційним представником Еміратів, який відвідав Катар. Тахнун - один із найвпливовіших діячів ОАЕ, брат фактичного правителя Мухаммеда бен Заїда. Його візити були ознакою зрушення зовнішньої політики Еміратів. Це не єдина країна, яка змінює курс.
На сучасному Близькому Сході є дві основні лінії розлому. Держави Перської затоки та Ізраїль протистоять Ірану та його союзникам. Інша лінія проходить між такими країнами, як Туреччина та Катар, які симпатизують ісламістам, та Єгиптом і ОАЕ, які мають протилежну позицію. Ці розколи розпалили конфлікти в Лівії та Ємені, а також менш криваві суперечки в інших місцях.
Проте за останні п'ять місяців давні вороги почали звертатися до дипломатії. Саудівська Аравія та Іран розпочали діалог у квітні. Туреччина намагається відновити зв'язки з Єгиптом, які погіршилися після того, як єгипетська армія повалила уряд під керівництвом ісламістів у 2013 році (Ердоган був активним критиком перевороту).
Катар та Єгипет знову повернулися до діалогу. Єгипет навіть дозволив катарській супутниковій телевізійній мережі Al Jazeera знову відкрити своє бюро в Каїрі, яке було зачинене після перевороту.
Першочерговим кроком став саміт у Багдаді 28 серпня, на якому зібралися представники Єгипту, Ірану, Катару, Саудівської Аравії, Туреччини та інших країн. Хоча він закінчився без конкретних домовленостей, сам факт діалогу був проривом: багатьом учасникам було б неприємно знаходитися на подібній зустрічі не так давно. Оптимісти сподіваються, що ці зустрічі можуть означати відлигу та кінець руйнівних суперечок у регіоні. Близький Схід - це важке місце для оптимістів, але в цьому випадку їхні надії можуть бути зовсім не марними.
Саудівсько-іранська ворожнеча, яка змінила регіон після 1979 року, за останні чотири роки переросла у заморожений конфлікт. Частково це відбувається через успіх Ірану та невдачі Саудівської Аравії отримати вплив за кордоном. Саудівський спадковий принц Мухаммед бін Салман зробив серію зовнішньополітичних промахів протягом своїх перших днів перебування при владі, і з тих пір переключився на трансформацію економіки, пов'язаної з нафтою.
Після проведення власної агресивної зовнішньої політики, ОАЕ також почали шукати стабільності. Чиновники столиці Абу-Дабі кажуть, що це був побічний ефект від пандемії COVID-19.
«Це дозволило зрозуміти, що ми повинні повернутися додому і забути про певні види напруги на широкому Близькому Сході», - каже дипломат з Еміратів.
Це фактично є виправданням. ОАЕ почали виведення військ з Ємену в 2019 році, за кілька місяців до пандемії. Війна стала болотом, тоді як підтримка Еміратами антиісламістського воєначальника в Лівії закінчилася поразкою (багато в чому завдяки втручанню Туреччини). Зовнішня політика активістів принесла мало успіхів; краще зосередитись на економіці, яка, хоча і є більш диверсифікованою, ніж економіка сусідів, але все ще не готова до загрозливого переходу до чистої енергетики.
Туреччина прийшла до подібних висновків. Економіку країни гальмує 19% інфляція, слабкі іноземні інвестиції та тривала валютна криза. Регіональні чвари, не кажучи вже про суперечки з Америкою, ЄС та Грецією, загострюють кризу.
«Економіці потрібна деескалація. Вона також потребує готівки. Еміратські інвестори можуть надати частину фінансування. Девальвація ліри означає, що іноземці можуть вирвати турецькі активи за вигідними цінами»,- говорить Галіп Далай з аналітичного центру Chatham House у Лондоні.
Туреччина також сподівається на нормалізацію відносин із Єгиптом. Незважаючи на їхнє відчуження, торік товарообіг між країнами досяг майже 5 мільярдів доларів. Турецькі чиновники кажуть, що потенціал набагато більший. Налагодження відносин із Єгиптом також принесе політичні дивіденди. Єгипет разом з ЄС, Америкою та Ізраїлем став на бік Греції та Кіпру у суперечці з Туреччиною щодо прав на буріння у східному Середземномор'ї. Уряд Ердогана вважає, що угода з Єгиптом може допомогти йому вирватися з ізоляції, тому він намагається домовитися про неї.
Все це мало б бути поворотним моментом. Проте на сьогодні майже не залишилося ісламістів, яких можна було б підтримати. Навіть у країнах, де ісламісти можуть вільно конкурувати в політиці, їх популярність падає. Для Туреччини та Катару витрати на тривале протистояння з Єгиптом та ОАЕ великі, і майже не приносять користі.
Суперечки з Іраном вирішувати складніше. Режим у Тегерані не відмовиться від свого важко здобутого впливу в арабському світі. Натомість держави Перської затоки можуть прагнути лише контролювати власний «задній двір». Вони чітко усвідомили свою вразливість після того, як кампанія «максимального тиску» колишнього президента США Дональда Трампа змусила Іран саботувати нафтові танкери в Перській затоці. Більш широкий конфлікт був би згубним.
Держави Перської затоки багаті, але крихкі, тоді як Іран і Туреччина м'язисті, але розбиті. Саміт у Багдаді завершився спільною заявою, в якій пообіцяли «невтручання у внутрішні справи країн» - іронічно, оскільки учасники відомі своєю схильністю до втручання. Вони навряд чи зупиняться. Регіональна дипломатія не є надто вигідною для населення таких країн, як Ліван чи Ірак, які майже не існують як суверенні держави. Це розмови між автократами, які прагнуть захистити власну владу та зміцнити економіку, резюмує видання.
Державам Перської затоки доводиться переглядати свої союзи і, особливо те, чи вони можуть довіряти США після виходу американських військ із Афганістану, пише The Guardian.
Захоплення талібами Афганістану - це землетрус, який формуватиме Близький Схід протягом багатьох років, заявив високопоставлений представник Перської затоки, попередивши, що - незважаючи на обіцянки Талібану щодо поміркованості, бойовики «по суті майже не змінилися» з минулого разу перебування при владі.