Церемонія відкриття Зимових Олімпійських ігор у Сочі в 2014 році повинна була стати визначальним моментом президентства Володимира Путіна – продемонструвати світові Росію, що пережила зміни та заряджає усіх позитивом вдома. Витративши 50 млрд доларів на організацію та роздавши допінг своїм атлетам, Росія збирала золоті медалі, ніби вони були здобиччю війни. Однак уже через кілька днів організоване державною пропагандистською машиною святкування перетворилося на антизахідну істерику; і Олімпіада в Сочі поступилася анексією Криму та вторгненням на Донбас.
Тепер, як пише The Economist, наслідки наздоганяють Кремль. 9 грудня Всесвітнє антидопінгове агентство заборонило Росії протягом чотирьох років проведення великих міжнародних спортивних змагань Для країни, де символи мають більше значення, ніж суть, ця заборона є величезним приниженням. І це відбулося у той день, коли Путін сів за стіл із президентом України Володимиром Зеленським та лідерами Франції та Німеччини, щоб домовитись про врегулювання війни, яку спонсорувала Росія.
Перша за три роки зустріч у нормандському форматі була оповита занепокоєнням, та частково організована завдяки бажанням Еммануеля Макрона будувати мости з Росією. Чи доб'ється Путін мети повернути Донбас назад в Україну, не надаючи уряду повного суверенітету над ним? Чи тиснутиме президент Франції на Україну заради власного бачення нової європейської безпеки? Чи здасться новий український президент Зеленський? Ці страхи вигнали тисячі людей на вулиці столиці України закликаючи пана Зеленського не поступатися.
Саміт не приніс великих змін, тому всі видихнули: домовленість обміняти всіх в'язнів, розведення військ ще в трьох місцях на лінії розмежування та нова зустріч через чотири місяці. А ще Зеленський публічно окреслив кілька червоних ліній: територіальна цілісність України не буде принесена в жертву включно з Кримом, а також ніяких місцевих виборів на Донбасі, поки Київ не буде контролювати всю окуповану територію й кордон з Росією. Лише за цих умов вибори будуть чесними, в той час як зараз на таку їхню якість розраховувати не доводиться.
Контраст між президентами був вражаючим. Путін прибув у своєму жахливому броньованому лімузині у супроводі охоронців, дехто з яких був у балаклавах. Натомість Зеленський приїхав у мікроавтобусі Renault, а на пресконференції пізньої ночі Зеленський виявився молодим, нервовим та щирим. А Путін виглядав як старий автократ, мстивий, зухвалий і нудний. Поставивши собі за мету цілі нормалізувати відносини з Європою та ізолювати Україну, він не досяг жодної. Того ж дня міністри закордонних справ Європейського Союзу погодилися розпочати роботу над європейською версією "закону Магніцького", який передбачає запровадження санкцій проти Росії за порушення прав людини.
У той страшний тиждень Путін також наштовхнувся на опір з боку Білорусі, яка вже є частиною економічного союзу з Росією. Посилення цього союзу (а це, фактично, захоплення Білорусі) може дати змогу Путіну заявити про створення нової країни, яку він може очолити після його президентського терміну – останнього згідно з російською конституцією, який закінчується в 2024 році. Але переговори в Сочі 7 грудня нічого не дали.
"Ми ніколи не мали наміру і ніколи не станемо частиною будь-якої іншої держави - навіть братської Росії", - сказав білоруський лідер Олександр Лукашенко ще до їх початку. П'ятигодинна розмова закінчилася нічим, крім домовленості про зустріч знову через два тижні. Водночас як тільки Лукашенко повернувся додому, керівництво білоруської армії заявило про готовність взяти участь у військових навчаннях НАТО під назвою "Захисник Європи", які пройдуть наступного року. Навряд чи після цього всього Путін може почуватися по-різдвяному святково.
Як повідомлялося, 9 грудня у Парижі відбувся перший з 2016 року саміт у нормандському форматі.
Учасники зустрічі підтримали припинення вогню, обмін у форматі "всіх на всіх" до 31 грудня, допуск Червоного Хреста до всіх утримуваних осіб, розведення військ на трьох ділянках, розширення мандата СММ ОБСЄ і продовження розмінування.
Наступну зустріч лідерів України, Франції, Німеччини і Росії заплановано на березень 2020 року. За цей час політичні радники лідерів нормандської четвірки мають узгодити кроки з імплементації політичних заходів: прийняття закону про особливий порядок самоврядування ОРДЛО на постійній основі, інкорпорації "формули Штайнмаєра" в українське законодавство і підготовку місцевих виборів.