Колишній міністр енергетики США Рік Перрі менше, ніж через два місяці перебування на посаді міністра, знайшов «гарячу перспективу». Головний переговорник з питань енергетики в Україні Юрій Вітренко згадує слова Ріка Перрі про «готовність укладати угоди». Питання умов угоди, які вони обговорили 19 квітня 2017 року, стали центральними для складних відносин України з адміністрацією Трампа, відносини країн завершились голосуванням парламенту щодо імпічменту президента США Дональда Трампа. Восени минулого року Перрі був провідною фігурою у розслідуванні питання імпічменту. Він був серед чиновників, які проводили тіньову зовнішню політику в Україні від імені Трампа, пише журнал Time.
Перрі та його колеги з Департаменту енергетики працювали над просуванням енергетичних угод, які потенційно вартували мільярди доларів на користь «друзів та політичних донорів Перрі».
Здавалося, дві з цих угод принесли користь компанії Energy Transfer - техаській компанії, в правлінні якої Перрі працював безпосередньо до та після перебування на посаді у Вашингтоні. За оцінками американського та українського енергетичного керівництва, залученого до переговорів, одна з угод «коштувала» приблизно 20 мільярдів доларів.
На перший погляд, Перрі залишився на стороні закону у співпраці з українськими підприємствами. Федеральні прокурори Південного округу Нью-Йорка допитали щонайменше чотирьох осіб щодо угод за останній рік.
Ще минулого року правоохоронців цікавили події, що відбулися в Україні навколо Ріка Перрі, а також те, що Перрі намагався укласти угоди, вигідні для його «приятелів».
Дії Перрі були порушенням федеральних норм. Службовим особам адміністрації заборонено брати участь у справах, що безпосередньо стосуються компаній, в правлінні яких вони нещодавно працювали.
Інші експерти стверджують, що Перрі та його помічники, можливо, порушили федеральну норму, яка забороняє чиновникам укладати угоди, що безпосередньо стосуються компаній, які не були перевірені Міністерством торгівлі.
Через свого представника Перрі заявив про те, що ніколи не сприяв обговоренню та укладанню угоди між Energy Transfer та державною енергетичною фірмою України.
Розслідування показує, як «полювання на енергетичний прибуток в Україні» змішало гроші та політику на найвищих рівнях адміністрації Трампа.
Перрі розвивав ділові інтереси своїх друзів та політичних союзників. Українці, в свою чергу, прагнули використати співпрацю з Перрі для просування власних національних інтересів.
Зараз, на думку українських чиновників, які брали участь у переговорах, успіх угод Перрі може залежати від результатів листопадових виборів. Це означає, що президентська гонка не лише визначатиме ведення американської зовнішньої політики. Це також може змінити ділові угоди на мільярди доларів.
Українці ніколи не були «наївними в своєму ставленні до команди Трампа». Вони зрозуміли, що Трамп - бізнесмен.
"Ми вивчали його психологічний профіль", - говорить Костянтин Єлісєєв, який консультував президента України з питань зовнішньої політики, коли Трамп вступив на посаду в 2017 році.
Перше питання, яке запропонували обговорити американці у квітні 2017 року, стосувалася пошуку західного партнера, який би взяв 49% акцій газової мережі країни.
Українці, мабуть, привернули увагу Перрі. З самого початку увага Перрі до України здивувала його колег, які кажуть, що він особисто цікавився справами країни. Зазвичай ці справи належать до компетенції Державного департаменту, а не Департаменту енергетики. Але в посольстві США в Києві чиновники вважали, що офіс Перрі взяв на себе керівництво в політиці щодо України.
Деякі «учасники угоди» були не членами Департаменту енергетики, а приватними підприємцями, як правило, з Техасу.
Найпомітнішим був Майкл Блейзер, давній друг і політичний донор Перрі. Блейзер народився в Харкові та іммігрував до США в 1978 році.
У липні 2017 року, співробітники Департаменту енергетики запросили Блейзера обговорити політику України у своєму офісі у Вашингтоні, згідно з їхніми внутрішніми електронними листами.
Протягом наступного року Блейзер постійно перебував у посольстві США в Києві, часто вимагаючи зустрічей із послом США.
Співробітники посольства були глибоко стурбовані подвійною роллю, яку, як видається, відігравав Блейзер, як приватний бізнесмен, який намагався укласти «нафтогазові угоди з Україною», так як неформальний радник Перрі.
Блейзер також мав зв’язки в компанії Energy Transfer, де Перрі колись був директором.
Energy Transfer ніколи не укладала великих угод «за межами Північної Америки». Але інвестиції в Україну були привабливими. Система трубопроводів у країні є надійним виробником грошей. Росія платить більше мільярда доларів на рік, щоб відправляти свій газ по українських трубопроводах до Європи. Якби Energy Transfer інвестувала у цю трубопровідну систему, вона могла б отримати частку від цього прибутку.
Під час перебування в адміністрації Трампа Перрі не мав офіційних зв'язків з Energy Transfer. Він продав свої акції в компанії.
Під час слухань перед Сенатом у січні 2017 року Перрі під присягою заявив про те, що не мав конфлікту інтересів.
Але під час його перебування на посаді міністра енергетики Департамент енергетики працював над лобіюванням угоди між Україною та Energy Transfer.
Також цінною була перспектива продажу американського газу в Європі. Наприкінці 2015 року, коли Перрі був членом правління компанії, Energy Transfer отримала федеральний дозвіл на будівництво газового експортного терміналу на півдні Луїзіани. Кілька місяців потому компанія підписала угоду з Shell, голландським енергетичним гігантом, про спільну розробку терміналу за приблизною вартістю близько 11 мільярдів доларів.
Виникло запитання без відповіді: куди Energy Transfer буде транспортувати свій газ? Світовий ринок скрапленого природного газу має велику кількість постачальників, причому поставки надходять з Катару, Австралії та інших основних експортерів.
Щоб цей проект досяг успіху, компанія Energy Transfer потребувала великого покупця свого газу, в ідеалі - покупця, який би зобов’язався укласти довгострокову угоду на поставку.
Коли Перрі вперше відвідав Київ у листопаді 2018 року, він розповів бізнесменам про складний спосіб доставки американського газу до Європи. Це передбачало б доставку газу до Польщі на гігантських танкерах, а потім зберігання його під землею в Україні, перш ніж продати на захід, до Європейського Союзу.
Хоча адміністрація Обами також намагалася подолати російський енергетичний вплив, експортуючи американський газ до Європи.
У травні 2019 року президент Трамп відправив Перрі до Києва для участі у інавгурації нового президента України Володимира Зеленського. Під час зустрічі того дня Перрі зробив те, чого не очікували його керівники в посольстві США.
Перрі простягнув папірець Зеленському і закликав його поглянути. Коли він це зробив, Перрі пояснив, що записка містить список імен «людей, яким він довіряє».
Серед імен у списку був Блейзер, старий друг Перрі з Х'юстона. Наступного місяця, в червні 2019 року, Блейзер нарешті отримав угоду, яку хотів.
У списку Перрі було ще одне ім’я, і це здивувало українців: Роберт Бенш. Маловідомий керівник нафтогазової галузі з Техасу, Бенш знав Перрі лише кілька місяців на той момент. На початку 2000-х років Бенш провів більше десяти років як один з небагатьох американських інвесторів в нафтогазовому секторі України. Його контакти в Києві включали найближчих соратників корумпованого колишнього президента України Віктора Януковича.
Бенш мав стосунок до «мрії Перрі про експорт американського газу в Україну». Разом із групою інвесторів з Луїзіани, Бенш просував компанію під назвою Louisiana Natural Gas Exports Inc., більш відому серед своїх засновників як LNGE. Створена в червні 2018 року, компанія не мала жодних угод та активів на своє ім’я. Але керівники LNGE мали зв’язки в Департаменті енергетики. 10 липня 2019 року ці зв’язки почали давати свої плоди.
Угода, про яку говорили Бенш та його партнери, була дуже схожою на ту, яку уклав Перрі під час своєї першої поїздки до Києва раніше. Для американців, принаймні, це здавалося перемогою. Доставка американського газу через Польщу до України, а потім його перепродаж в Європейському Союзі "принесли б прибуток для LNGE".
Але з точки зору України, план мав кілька критичних недоліків. Однією з них була вартість транспорту: доставка американського газу до Європи є дорогою.
Але Перрі продовжував лобіювати своє бачення експорту американського природного газу.
Нафтогаз порадив своєму керівництву не укладати газову угоду з компанією в Луїзіані.
11 березня уряд Зеленського видав указ про призначення Бенша до правління Нафтогазу. Через два дні заступник міністра енергетики України оголосив, що Україна погодилася на велику угоду стосовно постачання газу. Американський партнер по угоді – компанія LNGE.
У США критики зазначили, що очевидна підтримка угоди Департаментом енергетики порушила федеральні правила, що забороняють американським чиновникам виступати за американські компанії, які не були перевірені Міністерством торгівлі. За словами керівників, LNGE ніколи не проходила цей процес перевірки.
Однак на завершальному етапі переговорів угода зазнала великих проблем. Українці «втратили ентузіазм». На той час пандемія COVID-19 вирувала, і рейтинг схвалення Трампа різко знизився на тлі його хаотичного поводження із хворобою. Його шанси на перемогу на виборах зменшилися. Для українців це змінило політичне рівняння, що лежить в основі угоди. Тож угода на 20 мільярдів доларів не відбудеться? Не обов'язково. Все залежить від результатів виборів президента США, резюмує журнал.
Раніше повідомлялося, що перевага Байдена над Трампом скорочується.