У той час як багато західних лідерів трималися осторонь відкриття зимових Олімпійських ігор у Пекіні, президент Китаю Сі Цзіньпін все ж зумів запросити очільника Кремля Владіміра Путіна. Після переговорів і вечері лідери двох країн у спільній заяві засудили втручання США в їхні справи та виступили проти подальшого розширення НАТО — найбільшої «загрози» Заходу на думку Росії, пише Financial Times.
Зустріч Путіна та Сі продемонструвала, як зростання загрози війни навколо України прискорює значну перебудову в геополітиці, зближуючи Москву і Пекін.
Росія буде звертатися до Китаю, щоб пом’якшити вплив західних санкцій, які можуть стати наслідком вторгнення РФ в Україну. А Китай буде вимагати від Росії підтримки власних регіональних амбіцій щодо Тайваню та інших країн.
Одним із найважливіших елементів у відносинах Пекіна та Москви стала енергетика. У Росії є велика кількість нафти, газу та вугілля, а також, принаймні зараз, деякі військові технології, яких бракує Китаю. У Пекіна є капітал, техніка та інші технології, які потрібні Москві.
Пекін досі купує менше російського газу, ніж Європа. Але якщо раніше взаємні підозри роками блокували прогрес у співпраці, то зараз зміцнилися ширші зв’язки. Навряд чи випадковим є те, що угода про постачання газу вартістю у 400 мільярдів доларів, яка відкриває шлях до будівництва газопроводу між двома країнами, була підписана всього за кілька тижнів після того, як російська анексія Криму в 2014 році спровокувала розрив Москви із Заходом.
Поглиблення партнерства відтоді відображає зближення інтересів Пекіна та Москви. РФ та Китай є авторитарними державами, які незадоволені «однополярним» світом, де домінують США, і виступають проти намагань Заходу поширювати ліберальну демократію.
Обидві країни вважають, що Америка має намір зруйнувати їх: Москва бачить руку Вашингтона в українській прозахідній революції 2014 року, а Пекін звинувачує «іноземні сили» в організації продемократичних протестів у Гонконгу в 2019 році. Москва і Пекін вимагають глобального порядку, який краще відображає їхні інтереси.
Обидві країни також почали сміливіше протистояти впливу США. Китай давно виступає проти розширення військових союзів. Але спільна заява Сі з Путіним про те, що дві країни «проти подальшого розширення НАТО» була більш конкретною, ніж риторика влади Китаю раніше.
Проявляючи наполегливість у питаннях, які виходять за межі Китаю, Сі також сказав, що Пекін «прихильно ставиться до пропозицій Росії щодо юридично обов’язкових гарантій безпеки в Європі та підтримує» їх.
Але така дружба має свої межі. Хоча Росія підтвердила свою позицію, що Тайвань є частиною Китаю, у заяві не було прямої згадки про Україну.
Пекін, який уже давно зробив повагу до територіальної цілісності принципом зовнішньої політики, а також підтримував торговельні та політичні зв’язки з Україною, може бути мало зацікавлений у російському військовому вторгненні, яке спровокує глобальну кризу і активізує НАТО та США. Крім того, нинішнє протистояння РФ та Заходу, може навіть принести вигоду Китаю, адже воно затягує Росію у тривалі дипломатичні суперечки.
Хоча зараз Москва і Пекін стали геополітичними партнерами, ймовірність того, що Китай і Росія стануть повноцінними військовими союзниками і укладуть пакт про взаємну оборону — залишається незначною.
Обидві країни досі змагаються за вплив у Центральній Азії. Пекін не озвучує відкрито власні інтереси безпеки. Москва побоюється стати молодшим партнером для країни з населенням і економікою в 10 разів більшою за її власну. Китайсько-російське зближення є далекосяжним, і решта світу має звернути пильну увагу на такий «союз». Але, незважаючи на недавні заяви обох країн, їхня співпраця має свої межі, резюмує видання.
Президенти Росії Владімір Путін та Китаю Сі Цзіньпін зробили заяву після своєї зустрічі на відкритті Олімпіади, яка стосуються ключових міжнародних проблем, як заявили у Москві. Зокрема, президенти Росії та Китаю виступили проти дій зовнішніх сил щодо нібито "підриву безпеки та стабільності у спільних суміжних регіонах" та звинуватили країни НАТО в намаганні втрутитися у внутрішні справи суверенних держав з подальшим нарощуванням там взаємодії.
Зимові Олімпійські ігри покликані поліпшити міжнародну репутацію Китаю та принести особисті дивіденди китайському лідеру Сі Цзіньпіню всередині країни, вразивши китайців черговими досягненнями країни на шляху до «китайської мрії». Та дії Росії стосовно України відкидають на Олімпійські ігри в Китаї велику російську тінь.
Про те, чому зимові Олімпійські ігри — це не тільки розмова про спорт, читайте у статті Наталії Бутирської "Куди Олімпіада-2022 заведе Путіна?".