Враховуючи те, як за останні десятиліття у світі зросли викиди вуглецю, з’являється думка, що збільшення забруднення є незмінним законом природи. Забруднення навколишнього середовища може стати реальним міжнародним злочином. Чесько-канадський енергетичний аналітик Вацлав Сміл часто називав зростання забруднення навколишнього середовища з 1980-х років доказом того, що перехід до більш чистих видів енергії неминуче відбуватиметься занадто повільно, щоб врятувати світ від потенційної катастрофи, пише Bloomberg.
"Протягом десятиліть зростання занепокоєнь щодо глобального потепління світ почав ще більш активно використовувати викопне паливо, а не відмовлятися від нього", - написав Сміл в одному зі своїх досліджень 2019 року.
Кліматолог Кен Калдейра упевнений, що 2019 рік не був піком світових викидів вуглецю. Усі глобальні зусилля щодо зменшення викидів, судячи з усього, не змінили ситуації.
За десятиліття до 2018 року викиди зросли на 12%, або на 4,5 мільярда метричних тонн вуглекислого газу. Якщо такі темпи забруднення будуть тривати ще близько десяти років, то людство просто не зможе уникнути катастрофічного потепління.
Однак, якщо розподілити ці показники за країнами, з’являється зовсім інша картина. Приблизно 89% викидів парникових газів надходили фактично лише з двох країн: Китаю, на який припадало 69%, та Індії. Викиди з ЄС, Японії та США впали, і до 2018 року були нижчими, ніж у 1990-х.
Саме тому кліматичні та енергетичні цілі, які будуть представлені в 14-му п’ятирічному плані Китаю вже цього тижня, можуть стати основою для формування майбутнього усієї планети. Якщо цілі будуть враховувати обіцянку китайського лідера Сі Цзіньпіна звести викиди вуглецю в країні до нуля до 2060 року, в такому разі людство може розраховувати на реальний прогрес у декарбонізації.
Безпрецедентний масштаб та інтенсивність викидів вуглецю в Китаї затуманили значну частину прогресу, досягнутого в інших країнах світу за останнє десятиліття. Наразі Китай виробляє більше половини світової сталі і (паралельно, на що вперше вказав Сміл) споживає приблизно стільки ж цементу кожні два роки, як це робили США протягом 20 століття.
Часи, коли Китай міг стверджувати, що ці показники були величезні лише тому, що його населення було занадто чисельним, або що Пекін намагався наздогнати багатші країни, минули. Викиди вуглецю на душу населення в Китаї зараз рівні з західноєвропейськими країнами.
Що стосується інфраструктури, зростання будівництва протягом останнього десятиліття забезпечило Китаю державний капітал, який на душу населення більший, ніж у Німеччині, Південній Кореї або Великій Британії. Населення Китаю все ще «відстає» від інших багатих країн за доходами та добробутом, зокрема викликає питання дотримання прав людини китайською владою. Але, що стосується бізнесу, який є джерелом забруднення навколишнього середовища, то Пекін такий же «багатий», як і будь-яка країна на землі.
Це не критика «енергоємного шляху розвитку» який свого часу обрали та пройшли як Китай, так і Індія, а лише вказівка на те, наскільки масштабним був би реальний поворот до більш екологічного шляху розвитку у всіх країнах світу.
Коли Китай та Індія розпочали свій шлях розвитку, ідея збагатитися без катастрофічного забруднення вуглецем здавалася нездійсненною. За словами прем'єр-міністра Індії Індіри Ганді, бідність була найбільшим «джерелом забруднення» - маючи на увазі те, що країна не може бути звільнена від обох критичних проблем одночасно. Зараз відновлювані джерела енергії є найдешевшим джерелом електроенергії майже скрізь, наступник Ганді Нарендра Моді обіцяє значно збільшити обсяги використання відновлюваних джерел енергії до 2030 року, а скорочення викидів є чіткою метою китайського уряду.
Досі незрозуміло, чи будуть остаточні кліматичні та енергетичні цілі Китаю відповідати обіцянці Цзіньпіна щодо скорочення викидів вуглецю. Як вже неодноразово згадувалося, Пекіну буде дуже важко звести викиди вуглецю до нуля та повністю перейти до відновлюваних джерел енергії, особливо з економічної точки зору.
Але є ознаки того, що кліматичні амбіції китайської влади поступово посилюються. Минулого місяця під час аудиту Національного управління енергетики на високому рівні було відкрито розкритиковано нездатність стримувати видобуток вугілля. Циркуляр, виданий урядовою Державною радою минулого тижня, обіцяв «помітне поліпшення» стану навколишнього середовища до 2025 року, але без переліку конкретних дій.
В Індії дослідження енергетичної системи, яке провів Інститут енергетики та ресурсів, дійшло до висновку, що немає жодної економічної аргументації на користь подальшого розширення використання викопних видів палива.
Людство, ймовірно, ще не готове до того, як виглядатиме світ, коли Китай та Індія по-справжньому активно спрямують свої сили на зменшення шкідливих викидів. Але якщо вони дійсно оберуть таку стратегію, це значно пришвидшить глобальну декарбонізацію. Навіть скорочення викидів, зафіксоване в багатих країнах за останні роки, було занадто повільним. Але оскільки витрати на відновлювану енергію падають з кожним роком, ці скорочення будуть поглиблюватися і поширюватися по всьому світу. Протягом найближчого десятиліття відбудеться титанічна битва за отримання незалежності від викопних видів палива. Цей тиждень може стати моментом, коли ситуація нарешті почне змінюватися, резюмує видання.
Пандемія COVID-19 яскраво продемонструвала та загострила ризики, з якими зіштовхнулося людство. Крім цього, саме зараз світ почав спостерігати за наслідками загрози зміни клімату: урагани, посуха, спека, продовольча криза та інфекційні хвороби. На думку спікерів Всесвітнього економічного форуму в Давосі, для того, щоб уникнути кліматичної катастрофи людство має діяти вже зараз, адже 2021 рік – це критичний період для боротьби з кліматичними змінами.