Китай використовує інвестиції як засіб посилення власного впливу у країнах Центральної Європи, йдеться у звіті болгарського Центру досліджень демократії. Нове дослідження виявило зв’язок між припливом китайського капіталу, негативним впливом на довкілля й якістю урядування в країні.
Звіт став першим широким дослідження зростання присутності Китаю в Центральній і Східній Європі, завдяки якій Пекін став найбільшим торговельним партнером регіону.
З 2009 року Китай «інвестував» у регіон $14 млрд у вигляді грантів, позик, економічних поступок, вступів у капітал місцевих компаній чи викупу їх, та ще $50 млрд в інфраструктурні, енергетичні й телекомунікаційні проекти.
Однак зростання економічної присутності Пекіну збіглося зі зниженням юридичних і управлінських стандартів, погіршенням стану довкілля і зростанням рівня заборгованості в регіоні.
Що чим більше країна фінансово прив'язується до Китаю й чим вищою стає частка китайських інвестицій у її ВВП, тим більша ймовірність, що Пекін зловживатиме проблемами з верховенством права для розширення економічного і політичного впливу, йдеться у звіті.
«Це зловісне коло, в якому авторитарні режими, такі, як Китай, зловживають юридичними дірками і корумпованими звичками для розширення свого впливу на місцях. Такі мережі дають можливість для більшого припливу капіталу, а це призводить до більшого занепаду. Дані свідчать про дуже сильну взаємозалежність між припливом китайських грошей і зниженням якості урядування», - пояснює «Радіо Свобода» керівник енергетичної і кліматичної програм Центру, співавтор звіту Мартин Владимиров.
Рівень взаємозв'язку дослідники вимірюють за власним «Індексом китайської економічної сили», який має на меті показати повний обсяг економічного впливу Китаю. Економічне зростання в цьому регіоні нерівне, тож розширення впливу Пекіну припадає переважно на Чехію, Угорщину і країни Західних Балкан, перш за все Боснію й Герцеговину і Сербію.
За даними звіту, Боснія й Герцеговина, Угорщина, Чорногорія і Сербія зазнали найбільшого занепаду в досліджуваних категоріях у зв’язку зі зростанням китайських інвестицій, за умовами яких підтримувані Пекіном компанії отримують податкові винятки, можливості оминати вимоги місцевих законів про працю й інші різновиди пільг.
У звіті наводяться приклади, того, як пов’язані з владою місцеві компанії виступали за втілення проєктів із Китаю, причому багато з цих місцевих бізнесі були комерційно вмотивовані діяти «як міст між Китаєм і урядами цих країн».
«Усі ці різновиди діяльності формально легальні. А загальний наслідок полягає в тому, що урядові інституції вже не регулюють діяльність китайських компаній, і ці інституції перестають служити суспільним інтересам і натомість допомагають приватним інтересам у вигляді політично пов’язаних конгломератів чи місцевих олігархів», - каже Владимиров.
«Чорний хід» Пекіна
Присутність Китаю на Балканах, де Пекін останніми роками інвестував мільярди доларів, викликає занепокоєння у західних політиків. Регіон стає фінансово залежним від Пекіну.
Сербія – а саме Белград є економічним і політичним центром розширення впливу Китаю на всі Західні Балкани. Ця країна перетворилась на вітрину різноманітних китайських ініціатив, які можуть переймати й сусідні країни. Та нині багато китайських проєктів у регіоні опинилися в осередді уваги через непрозорі контракти і звинувачення в корупції на тендерах.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан постав перед протестами й опинився під політичним тиском із боку мера столиці Будапешту після того, як стали відомі плани його уряду взяти в китайському банку позику на суму в $1,5 млрд для будівництва містечка для філії китайського Університету Фудань із Шанхаю.
У Чорногорії увагу ЗМІ привернув проєкт будівництва шосе на суму в $1 млрд, який перетворився у довгобуд. Країна повідомила, що не зможе сплатити свого боргу перед Експортно-імпортним банком Китаю. Крім того, будівництво зазнало критики через надмірно роздмухані кошти на нього і залежність від китайських працівників. Зрештою Подгориця змогла отримати кошти від американських та європейських інституцій.
«Центральна і Східна Європа стали дуже ефективним чорним ходом для китайського бізнесу в поширенні по всій Європі і Європейському союзові. Це елемент довгострокової стратегії», - каже дослідник.
Екологічний «зашморг» євроінтеграції
Дослідження також виявило, що розширення економічного впливу Китаю в регіоні призвело до зростання частки вугільної енергетики в виробництві електроенергії в Центральній і Східній Європі, а також до скорочення коштів на дотримання екологічних стандартів і зниження цих стандартів у проєктах по всьому регіоні.
Будівництво шосе в Чорногорії завдало екологічної шкоди каньйонові річки Тари, що є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО. Через екологічні протести тимчасово зупинив роботу мідний рудник біля сербського міста Бору, який перебуває в китайській власності.
Збільшення вуглецевих викидів і китайські інвестиції в видобування вугілля також перешкоджають прагненням країн Західних Балкан, які хочуть вступити до Європейського Союзу. Адже у Євросоюзі в тренді – саме курс на декарбонізацію та зниження викидів.
Таким чином, Китай прямо не намагається перешкодити країнам вступити до ЄС, але закони і норми, які ухвалюють для полегшення китайських інвестицій, опосередковано підривають для багатьох країн процес вступу.
Економічна вага Китаю, як найбільшої світової торгової сили, дає йому значний політичний важіль впливу на міжнародному рівні. Країни, які залежать від китайської торгівлі або інвестицій, часто неохоче конфліктують з Пекіном.
Але економічна сила Пекіна не завжди політично визначальна. Хоча Китай став найбільшим торговим партнером Японії, Південної Кореї і Австралії, ці країни іноді кидали виклик Пекіну. Південна Корея дозволила США розмістити на своїй території систему ПРО, Японія відмовилася поступатися в територіальних суперечках, Австралія розлютила Пекін, закликаючи провести розслідування походження COVID-19.
У відповідь Пекін оголосив про призупинення стратегічного економічного діалогу з Австралією на невизначений термін. Чи вистоїть Австралія під політичним і економічним тиском Китаю? Читайте у статті Наталії Бутирської «Армрестлінг з високими ставками» у ZN.UA.