Тепла зустріч президента Китаю Сі Цзіньпіна та очільника Кремля Владіміра Путіна під час відкриття зимових Олімпійських ігор у Пекіні мала потужну символіку. У той час, коли демократичні країни стурбовані агресивними діями Москви та Пекіна — від загрози вторгнення Росії в Україну до жорстокого ставлення Китаю до уйгурів, два диктатори вирішили підтримати один одного, пише The Washington Post.
Що ще важливіше, вони підкреслили цю демонстрацію єдності спільною заявою, що містить понад п’ять тисяч слів. Заяву можна схарактеризувати як план спільної конфронтації зі Сполученими Штатами.
Країни підтримали зовнішньополітичні амбіції одна одної: Росія підтвердила протидію Китаю «будь-яким формам незалежності Тайваню», а Китай засудив «подальше розширення НАТО». Пекін також погодився купити у Росії нафту і газ на 117,5 мільярдів доларів.
Хоча це не зовсім зелене світло від Пекіна для російської агресії проти України, спільна заява сигналізує, якщо РФ вторгнеться, Китай допоможе Путіну протистояти потужним економічним санкціям, які планують запровадити Сполучені Штати та їхні союзники.
Насправді, як сказано в документі, «не існує обмежень» для «дружби» країн і «немає «заборонених» сфер співпраці», припускаючи, що коли-небудь партнерство може поширитися на обмін розвідувальною інформацією та розробку зброї.
З початку холодної війни та союзу між лідерами СРСР та Китаю Йосипом Сталіним і Мао Цзедуном Москва і Пекін не зобов’язувалися так відкрито і всебічно співпрацювати у глобальних питаннях. Спільну заяву Сі та Путіна назвали «новою ерою швидкого, глибокого розвитку і трансформації».
Мабуть, вперше в сучасній історії Захід зіштовхнувся з парою Росія-Китай, де обидві країни не тільки ворожі до західних демократій, але й сильні у військовому та технологічному плані, а також економічно.
Звичайно, «союз» Китай-Росія 2.0 настільки ж ідеологічно нахабний, як сталінська версія співпраці з Пекіном у 1950-х роках.
Спільна заява Путіна та Сі починається із засудження демократії і захисту прав людини в Сполучених Штатах та інших західних країнах як «єдиного зразка для всіх країн у встановленні демократії».
У заяві стверджується, що права людини є універсальними, але їх слід «захищати відповідно до конкретної ситуації в кожній країні та потреб її населення».
Застосовуючи цей гнучкий стандарт до Китаю та Росії, документ робить висновок, що ці дві фактично однопартійні держави практикують демократію відповідно до власних «давніх традицій».
Росія та Китай мають багато потенційних точок конфлікту — економічних, територіальних та інших, які можуть зрештою розділити їх, як це було 60 років тому.
З часом у Росії може виникнути невдоволення через дисбаланс партнерства з сильнішим і багатшим Китаєм. Однак наразі найбільш актуальним здається їхня спільна ворожість до Сполучених Штатів та віра в те, що Америка занепадає і цю слабкість можна використати.
«З’явилася тенденція до перерозподілу влади у світі», сказано у спільній в заяві. Якщо не брати до уваги їхні думки про мир і розвиток, Сі та Путін явно прагнуть створити безпечний світ для диктатури. Західним демократіям доведеться протидіяти їм, резюмує видання.
Президенти Росії Владімір Путін та Китаю Сі Цзіньпін зробили заяву після своєї зустрічі на відкритті Олімпіади, яка стосуються ключових міжнародних проблем, як заявили у Москві. Зокрема, президенти Росії та Китаю виступили проти дій зовнішніх сил щодо нібито "підриву безпеки та стабільності у спільних суміжних регіонах" та звинуватили країни НАТО в намаганні втрутитися у внутрішні справи суверенних держав з подальшим нарощуванням там взаємодії.
Зимові Олімпійські ігри покликані поліпшити міжнародну репутацію Китаю та принести особисті дивіденди китайському лідеру Сі Цзіньпіню всередині країни, вразивши китайців черговими досягненнями країни на шляху до «китайської мрії». Та дії Росії стосовно України відкидають на Олімпійські ігри в Китаї велику російську тінь.
Про те, чому зимові Олімпійські ігри — це не тільки розмова про спорт, читайте у статті Наталії Бутирської "Куди Олімпіада-2022 заведе Путіна?".