Після лютого 2022 року Росія встановила глибокі зв'язки з Іраном. Москва, яка приєдналася до режиму санкцій проти Тегерана в 2010-х роках у спробі обмежити його ядерну програму, почала надавати дипломатичну підтримку Ісламській Республіці й збільшувати свої інвестиції в іранську економіку. Тегеран, своєю чергою, надає суттєву підтримку російським військовим на полі бою.
Але водночас Росія вибудовує й інші відносини — більш тонкі, але не менш значущі. За останні два роки Москва активізувала свої зв'язки з "віссю опору" — мережею іранських партнерів і проксі, яка простягається від Лівану до Іраку. Ця "вісь", до якої входять ХАМАС, "Хезболла", єменські хусити, іракські та сирійські ополченці, вважає себе такою, що перебуває в конфронтації з Ізраїлем і, як наслідок, зі США. Для Кремля це природний союзник, зазначає Foreign Affairs.
Війна у секторі Гази принесла "осі" нову підтримку і спонукала її вжити воєнних дій проти американських військ, ізраїльських сил і міжнародних судів. Тим самим Росія отримала нові шанси послабити США та їхніх союзників. Москва скористалася цими можливостями.
Після 7 жовтня Росія активізувала дипломатичну підтримку ХАМАС і хуситів, захищаючи їхні дії в ООН і звинувачуючи в нападах США. Вона надавала технічну та логістичну допомогу "осі", що завдає ударів по ізраїльських солдатах. І є тривожні ознаки того, що Росія може допомогти "Хезболлі" в потенційній конфронтації з Ізраїлем, можливо, за допомогою складної електронної війни.
"Москва не є ляльководом, який керує "віссю", і її зусилля з підбурювання членів мережі до подальшого тиску на США будуть зваженими. Росія хоче зберегти зв'язки з арабськими країнами Перської затоки, а також з Ізраїлем, тому вона не може дозволити собі надавати пов'язаним з Іраном групам необмежену підтримку. Але Росія все одно буде підбадьорювати "вісь", заохочуючи її антиамериканські задуми й роблячи її атаки більш ефективними", — пише видання Foreign Affairs.
Взаємодія Росії з "віссю опору" — явище не нове. Обидві сторони підтримують політичні контакти протягом багатьох років. Делегації ХАМАС, наприклад, часто відвідують Москву з 2006 року. Російські військові співпрацюють з підтримуваними Іраном ополченцями з моменту початку військового втручання Москви в сирійську громадянську війну у 2015 році, під час якого Росія координувала свої операції з "Хезболлою".
Спершу Москва ухилялася від надання цим угрупованням системної допомоги в забезпеченні безпеки, але після лютого 2022 року втратила обережність. У той час, як російські військові зосередили свої ресурси на гамбіті Путіна в Україні, Москва поступилася кількома ключовими позиціями в центральній і східній Сирії ополченцям, підтримуваним Іраном, і "Хезболлі".
За повідомленнями Reuters, Росія активізувала обмін розвідданими з підтримуваними Іраном ополченцями й поставила "Хезболлі" протикорабельні ракети через Сирію. Крім того, вона дала Ірану зелене світло на модернізацію сирійських ППО. Така підтримка значно підвищила оперативні можливості цих угруповань, дозволивши їм дедалі частіше і точніше завдавати ударів по американських об'єктах у східній Сирії.
Москва захищала хуситів після їхніх атак по Ізраїлю і кораблях у Червоному морі. Наприкінці січня Росія прийняла їхніх представників у своєму міністерстві закордонних справ. Натомість представник повстанців пообіцяв безпечний прохід для російських і китайських суден, що прямують транзитом через Червоне море. Інші угруповання "осі" також відвідували Москву. З 7 жовтня представники ХАМАС двічі побували в російській столиці, де мали можливість поспілкуватися з іранськими чиновниками.
Дії Росії викликають побоювання з приводу її потенційної ролі в розширенні конфлікту між Ізраїлем і країнами "осі", і особливо в конфлікті між Ізраїлем і "Хезболлою". Хоча Росія не хоче тотального конфлікту, який, найімовірніше, охопить Сирію і поставить під загрозу російські інтереси, вона, імовірно, підтримає "Хезболлу", якщо війна все ж почнеться.
Однак співпраця Москви не буде безмежною. Росія, як і раніше, сильно зацікавлена у зв'язках із країнами Перської затоки, такими як Саудівська Аравія й ОАЕ, які приносять Кремлю серйозні економічні вигоди, але при цьому вороже ставляться до членів "осі". Росія також прагне зберігати помірну ввічливість у відносинах з Ізраїлем, де мешкає значна кількість російськомовного населення, і який у майбутньому може надати Україні військову підтримку.
Росію і "вісь опору" об'єднує ворожість до США, вплив яких обидві сторони хочуть зменшити. І довгострокові цілі сторін збігаються — щойно війна в Україні стане менш інтенсивною, Москва захоче витіснити США з Близького Сходу. Російські офіційні особи привітали вимогу Іраку про скорочення чисельності американських військ у країні й продовжують критикувати американську присутність у Сирії.
Сполученим Штатам буде нелегко перешкодити цим інтригам. У Вашингтона немає прямих важелів впливу як на Росію, так і на підтримувані Іраном групи опору. Але Вашингтон може почати з того, щоб домогтися термінового припинення війни в Газі. Що довше триватиме конфлікт, то більше у Росії буде можливостей підтримати дедалі сильнішу "вісь" і отримати з цього вигоду.
Що ще більш важливо, США можуть зробити серйозні дипломатичні зусилля для врегулювання конфліктів, що розширюються, в регіоні. Також Вашингтон повинен спонукати треті сторони використовувати свої важелі впливу на Москву, щоб мінімізувати взаємодопомогу між Кремлем і "віссю". Оскільки Росія високо цінує країни Перської затоки як економічних партнерів, вона цілком може піддатися тиску з їхнього боку, щоб скоротити найбільш шкідливі форми своєї допомоги проіранським угрупованням.