У Європі все більше працюють над планом, який би гарантував, що континент зможе захистити себе, використовуючи існуючі військові структури НАТО, якщо США вийдуть з Альянсу, пише The Wall Street Journal.
Видання зазначає, що посадовці, які працюють над планами, які деякі чиновники називають «європейським НАТО», прагнуть залучити більше європейців до командно-управлінських ролей альянсу та доповнити американські військові ресурси власними.
Водночас причетні до ідеї кажуть, що ці плани, які неформально просуваються через побічні дискусії та обідні зустрічі в Організації Північноатлантичного договору та навколо неї, не мають на меті конкурувати з нинішнім альянсом. Європейські чиновники прагнуть зберегти стримування Росії, оперативну безперервність та ядерну довіру, навіть якщо Вашингтон виведе війська з Європи або відмовиться стати на її захист, як погрожував президент США Дональд Трамп.
Ці плани підкреслюють глибину занепокоєння Європи щодо надійності США. Вони прискорилися після того, як Трамп погрожував анексувати Гренландію у Данії, члена НАТО, і зараз набувають нової актуальності на тлі протистояння через відмову Європи підтримати війну Америки в Ірані.
І якщо Німеччина протягом десятиліть чинила опір закликам Франції до більшого європейського суверенітету для свого захисту, то зараз думка у Берліні змінилась, що вплинуло на активність розробки.
Однак на практиці виклик величезний. Уся структура НАТО побудована навколо американського лідерства майже на кожному рівні, від логістики та розвідки до вищого військового командування альянсу. Європейці зараз намагаються взяти на себе більше відповідальності.
«Перекладання тягаря зі США на Європу триває і продовжуватиметься… як частина оборонної та національної безпекової стратегії США», – сказав президент Фінляндії Александер Стубб.
За його словами, найважливіше — зрозуміти, що це відбувається, та зробити це дуже керованим та контрольованим способом.
Нещодавно Трамп знову пригрозив вийти з НАТО через відмову союзників підтримати його кампанію в Ірані, заявивши, що цей крок вже «не підлягає перегляду». Будь-який вихід з альянсу вимагатиме схвалення Конгресу, але президент все ще може вивести війська або ресурси з Європи або відмовити в підтримці, використовуючи свої повноваження головнокомандувача.
Відразу після погрози Трампа Стубб зателефонував президенту США, щоб проінформувати його про плани Європи щодо зміцнення власної оборони.
Вирішальним політичним рушієм для Європи стали зміни в Берліні, де зберігається американська ядерна зброя, і який довго уникав сумнівів щодо ролі Америки як гаранта європейської безпеки. Німці та інші європейці побоювалися, що просування європейського лідерства в НАТО може дати США привід для зменшення своєї ролі – результат, якого боялися багато європейців.
Однак, наприкінці минулого року Мерц почав переглядати цю точку зору, дійшовши висновку, що Трамп готовий покинути Україну. Мерц був стурбований тим, що Трамп плутає жертву та агресора у війні, і що більше не існує чітких цінностей, якими керується політика США в рамках НАТО, сказали джерела з оточення німецького канцлера.
Водночас німецький лідер не хотів публічно ставити під сумнів альянс, що було б небезпечно, кажуть джерела. В ідеалі, США мали б залишитися в альянсі, але основна частина оборони залишилася б європейцям, кажуть джерела.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що нинішні дискусії всередині НАТО не завжди легкі, але якщо вони призведуть до рішень, це створить можливості для Європи. Він назвав НАТО «незамінним як для Європи, так і для США».
Зміна Німеччини призвела до ширшої згоди серед інших, включаючи Велику Британію, Францію, Польщу, країни Північної Європи та Канаду, які зараз представляють резервний план як коаліцію охочих в рамках НАТО.
«Ми вживаємо запобіжних заходів та проводимо неформальні переговори з групою однодумців-союзників, і зробимо свій внесок у заповнення прогалини в НАТО, коли це буде потрібно», – заявила посол Швеції в Німеччині Вероніка Ванд-Даніельссон.
Лише після того, як Берлін зробив крок, планування на випадок надзвичайних ситуацій перетворилося на вирішення практичних військових питань, як хто керуватиме протиповітряною та протиракетною обороною НАТО, коридорами підкріплення до Польщі та країн Балтії, логістичними мережами та великими регіональними навчаннями, якщо американські офіцери підуть у відставку. За словами чиновників, це залишаються найбільшими викликами.
За словами офіційних осіб, повернення військового призову є ще одним аспектом, критично важливим для успіху плану. Багато країн відмовилися від нього після холодної війни.
Залучені посадовці також хочуть пришвидшити виробництво в Європі життєво важливого обладнання в галузях, де Європа відстає від США, включаючи протикорабельну боротьбу, космічні та розвідувальні можливості, дозаправку в польоті та повітряну мобільність. Як приклад нової ініціативи посадовці вказують на оголошення Німеччини та Великої Британії минулого місяця про спільний проект з розробки малопомітних крилатих ракет та гіперзвукової зброї.
Хоча європейські зусилля знаменують собою фундаментальну зміну в мисленні, реалізувати ці амбіції буде важко. Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі завжди є американцем, і офіційні особи США заявили, що не мають наміру відмовлятися від цієї посади.
Також жоден європейський член не має достатнього авторитету в НАТО, щоб замінити США як військового лідера, частково тому, що лише США можуть забезпечити загальноконтинентальний ядерний хаос, який лежить в основі основоположного принципу альянсу – взаємного стримування через силу.
Європейці обіймають дедалі більше керівних посад, але їм все ще бракує критично важливих можливостей через роки недофінансування та залежності від США.
Також серйозною є прогалина в розвідці та ядерному стримуванні. Європейські чиновники стверджують, що жодна перестановка військ не зможе швидко замінити американські системи супутникового спостереження та попередження про ракетний напад, які є основою довіри до НАТО, що ставить Францію та Велику Британію під тиск, щоб вони розширили свої ролі як у ядерній, так і в стратегічній розвідці.
Найчутливішим елементом суверенної європейської оборони є заміра ядерної парасольки США. Фрідріх Мерц та президент Франції Еммануель Макрон уже розпочали обговорення того, чи можна поширити ядерний потенціал стримування Франції на інші європейські країни, включаючи Німеччину.
Відмова союзників підтримати операцію США в Ірані і прямі образи на їхню адресу з боку американського президента — це вже не просто суперечка, а сигнал глибшої кризи. Програмна директорка «Міжнародного центру української перемоги», експертка з питань міжнародної політики Ірина Красноштан у статті «Чи вийдуть США з НАТО? Які наслідки матимуть погрози Трампа» проаналізувала, як конфлікт навколо Ірану оголив тріщини в Альянсі і чому вони можуть стати проблемою як для Європи, так і для України.