Зростання впливу Пекіна у світі важко заперечувати, Китай може стати «фінансовою наддержавою». Сьогоднішній саміт «ЄС-Китай» стане початком нової стратегії відносин між Європейським Союзом та Пекіном. Ця стратегія повинна будуватися на взаємності, суверенітеті та готовності захищати загальні свободи та верховенство права. «Бесіда» між лідером Китаю Сі Цзіньпіном та «європейським тріо»: канцлером Німеччини Ангелою Меркель, головою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляйен та головою Європейської ради Шарлем Мішелем, ймовірно, стане початком нової ери співпраці між Китаєм та ЄС, пише Euobserver.
Зазвичай, відносини Європи та Китаю визначала фактично виключно сфера торгівлі, в якій Європа розглядала Китай як «цікавий експортний ринок і недорогого виробника», однак, зараз час визнати, що Китай - це набагато більше, ніж «недорогий виробник».
Вплив Китаю у світі починає зростати, «китайська цивілізація пробуджується, після перебування в тіні Заходу більше століття».
«Економічний підйом Китаю» вражає. Китайські лідери фактично змогли вивести багатьох людей із бідності, а в 2020 році Китай став країною з другою за величиною економікою в світі і має величезну армію.
Ймовірно, це лише початок. За поточних рівнів зростання, згідно з прогнозами, Китай стане найбільшою світовою економікою, незабаром у країни з’являться найбільш інноваційні компанії, Китай стане одним з найбільших іноземних інвесторів у світі.
«Грандіозні плани» Сі Цзіньпіна мають на меті зробити Китай панівною державою у світі.
Європа не повинна йти «шляхом американського президента Дональда Трампа», розглядаючи Китай як ворога. Заперечувати потужність Пекіна наразі фактично неможливо, саме тому «заблокувати співпрацю» з Китаєм було б «не надто мудрим рішенням».
Європа має знайти конструктивний спосіб спільної роботи з Китаєм для вирішення великих глобальних викликів. При цьому, ЄС повинен забезпечити, щоб це нове партнерство з Пекіном поважало європейські цінності, права людини та світовий порядок, заснований на відповідних правилах.
Європейські лідери повинні чітко визначити чотири пріоритети для співпраці з Китаєм.
По-перше, відносини між Пекіном та Європою мають бути конструктивними, де сторони співпрацюватимуть у питанні зміни клімату. Також, спільні сили Європи та Пекіну можуть бути використані для забезпечення іранської ядерної угоди та проведення спільних миротворчих місій з метою забезпечення світового миру.
По-друге, конструктивні торговельні відносини мають базуватися на взаємності. Китай повинен припинити відкидати інвестиційну угоду з ЄС.
Угода повинна відповідати правилам Світової організації торгівлі, а також надавати європейським компаніям рівний доступ до китайського ринку. В іншому випадку Європа буде змушена продовжувати розширювати захисні заходи проти «суперечливої китайської торгової практики».
По-третє, у той час, коли навіть захисні медичні маски для обличчя виробляються в уйгурських таборах, ЄС більше не може відводити погляд від порушень прав людини.
Китай зобов’язаний припинити репресії проти Гонконгу, Сіньцзяна та Тибету. В іншому випадку ЄС підтримає заклики ООН до розслідування порушень прав людини в Китаї.
По-четверте, об’єднана та суверенна Європа захищатиме свої ключові інтереси.
Перш ніж китайським компаніям дозволять «будувати» мережу 5G в Європі, усі сумніви щодо промислового шпигунства, порушень конфіденційності та потенційних китайських кібератак повинні бути усунені.
Лідери Китаю відомі своїми жорсткими навичками ведення переговорів. Меркель, фон дер Ляйен та Мішель повинні також бути рішучими, щоб Китай «сприймав їх серйозно». Рішучість, у цьому випадку, фактично єдиний спосіб створити міцну основу для конструктивних майбутніх відносин, резюмує Euobserver.
Раніше повідомлялося, що робота іноземних журналістів в Китаї стає все більш «нестабільною».