Десятиліттями Європейський Союз бореться зі своїм баченням і відчуттям мети: чи є він торговим блоком незалежних держав-однодумців, інтереси яких перетинаються, чи це місія зі створення дедалі тіснішого союзу країн? Це питання часто є причиною деяких з найбільш бурхливих подій, що відбуваються в політиці. Минулого тижня на виборах до Європейського парламенту спостерігався сплеск голосів за націоналістичні партії.
У Брюсселі точаться дебати про те, як досягти контролю над обороною. Чи передадуть держави-члени ЄС свої збройні сили під контроль командування ЄС? Чи може Брюссель диктувати, які оборонні галузі розміщувати в ЄС, тим самим ставлячи всіх членів в залежність один від одного і від центру? Про це пише Ліам Фокс у газеті The Telegraph.
Існує ризик виникнення заплутаної моделі "оборонного союзу" ЄС, достатньо реальної, щоб підірвати європейську безпеку. Наприклад, в той час, коли зростає критика протекціонізму США в торгівлі, ЄС прагне створити спільну оборонну промисловість з протекціоністськими елементами, які можуть поставити в невигідне становище ключових оборонних союзників, таких як Велика Британія.
Контракти, укладені з оборонного фонду ЄС на основі "розширення стратегічної автономії ЄС", обмежуватимуть здатність держав-членів працювати з союзниками в складних коаліціях над новими оборонними проєктами, вважає Фокс.
Велика Британія до прикладу вийшла з ЄС і працює над питаннями оборони й безпеки з блоком несистематично, віддаючи перевагу роботі в рамках НАТО. Ця незалежність дозволила їй послідовно просуватися швидше і далі в озброєнні України, надавати танки, коли ніхто інший цього не робив.
Фокс зазначає, що оборонний проєкт ЄС ризикує підірвати колективну безпеку НАТО трьома способами. Перший — це через гроші. Занадто мало європейських членів НАТО наразі беруть на себе зобов'язання виділяти 2% ВВП на свої оборонні бюджети, при цьому 80% оборонних витрат НАТО припадає на країни, які не є членами Альянсу. Оскільки структури ЄС не вимагають від своїх членів виділяти більше коштів, майже неминуче, що гроші будуть перенаправлятись від основних функцій НАТО.
Другий ризик — це повторення організаційних процесів. Зацикленість Брюсселя на процесах і політичних аспектах оборони створила лабіринт оборонних ініціатив, програм і абревіатур ЄС. Створення організацій ЄС є зайвим, коли вже існують НАТО і національні системи.
Третій ризик — політична слабкість ЄС. Велика Британія це добре знає, але американські союзники повинні розуміти, що оборонні ініціативи ЄС не доповнять спроможності НАТО, а загрузнуть у чварах і вето з боку брюссельської бюрократії.
"Спроби створити паралельні оборонні структури ЄС є помилковими й ризикують перетворитися на дорогий марнославний проєкт", — пише Фокс.
Раніше журнал Foreign Affairs писав, що НАТО, навпаки, потрібна потужніша Європа. Першим кроком для європейських країн-членів НАТО є збільшення витрат на оборону.