Після травм, які для ЄС приніс Brexit, блок повинен був навчитися стати «більш гнучким», хоча не можна ігнорувати фундаментальні принципи ЄС. При цьому, втрата однієї країни-члена може вважатися невдачею, а втрата двох – необережністю, пише Financial Times.
Лідери ЄС наразі намагаються «калібрувати» свій підхід у протистоянні з Польщею через верховенство права. Все ще борючись із безладними наслідками Brexit, вони, схоже, прийшли до висновку, що зараз не час для розриву з Варшавою.
Рішення Конституційного суду Польщі минулого місяця, видане на запит уряду, про те, що частини договорів ЄС несумісні з польською конституцією, викликало обурення в інших столицях блоку.
Ліберальні уряди ЄС твердо впевнені, що це рішення є руйнівним кроком польського уряду, який замахнувся на правопорядок блоку. Крім того, ЄС критикує намір влади Польщі зменшити незалежність судової влади.
Сторони відмовилися від більш примирливої позиції, яку підтримувала канцлер Німеччини Ангела Меркель. Вони погодилися дозволити голові Європейської комісії Урсулі фон дер Ляйєн вирішувати питання, покладаючи на себе тягар діалогу та стриманості. Брюссель затримав схвалення заявки Польщі на 36 мільярдів євро з фонду ЄС для економічного відновлення, що вже є формою покарання, щоб спробувати повернути Варшаву на потрібний курс.
Меркель попередила, що ЄС потрібно вийти зі «спіралі» конфронтації з Варшавою, що постійно розширюється.
«Ви не можете вирішити великі політичні розбіжності через суд», – сказала вона.
Урсула фон дер Ляєн, схоже, вважає так само.
«Для багатьох німців європейський блок – це не лише Франція та Німеччина, а й дружба та партнерство між Сходом і Заходом. Помилково вважати, що можна тиснути на людей лише грошима. Поляки дуже горді. Це спрацює лише в тому випадку, якщо ви активно наполягаєте на деяких моментах і шукаєте компромісу щодо інших», – каже аналітик Ганс Куднані.
Чи вчиться ЄС на досвіді Brexit, шукаючи компромісу з Варшавою? З огляду на поширене роздратування спробами Великої Британії змінити умови свого виходу з блоку, мало хто бажає встановити явний зв’язок між цими двома випадками, щоб це не виглядало як докори сумління.
У будь-якому випадку польський уряд наполягає, що не прагне виходу країни з ЄС, бо це було б самогубством на виборах. Але, для прикладу, колишній британський прем’єр-міністр Девід Кемерон також не наполягав на виходу з блоку, коли намагався переглянути умови членства Великої Британії в ЄС. Кемерон хотів обмежити вільне пересування робітників, але «вийшов з порожніми руками».
Верховенство права ЄС над національним законодавством, яке Польща зараз намагається обмежити, і вільне пересування, яке Велика Британія хотіла обмежити, розглядаються як «одна проста проблема», додає Куднані.
«Але насправді ці ситуації неоднозначні та складні»,- вважає аналітик.
Людина, яка виступає за те, щоб ЄС став більш гнучким, колишній головний переговорник блоку щодо Brexit Мішель Барньє. Він активно виступав проти спроб Лондона підвищити переваги членства в ЄС. Тепер, коли Барньє балотується на пост президента Франції, він каже, що Париж повинен вийти з рішень європейських судів щодо імміграції, оскільки це залишається національною компетенцією.
Польща наводить ті самі аргументи щодо своїх судів. Проблема в тому, що зростання таких настроїв у країнах блоку може призвести до того, що загальний правопорядок ЄС буде переповнений подібними «лазівками».
«Інші конституційні суди країн Євросоюзу кваліфікували верховенство права ЄС. Але Польща відкинула це категорично», — сказав Ту Нгуєн з Центру Жака Делора.
Хоча Брюссель міг розпочати виплати ЄС із фонду економічного відновлення в обмін на те, що Варшава погодиться скасувати своє суперечливе рішення, йому б довелося переконати Польщу визнати, що судді мають бути незалежними, а верховенство законодавства ЄС має зберігатися. Знайти компроміс дуже важко, резюмує видання.
Рішення Конституційного суду Польщі про те, що національне законодавство має пріоритет над загальноєвропейськими законами, підрубує один із основних стовпів єдиної Європи, на яких вона трималася впродовж останніх десятиліть. Це породило розмови про вихід Польщі з Євросоюзу і призвело до багатотисячних акцій опозиції. Та чи справді Варшава планує «Полексіт», читайте в статті Олександра Шевченка "Чи зруйнує чи Польща ЄС?".