Президент Білорусі Олександр Лукашенко зустрівся з робітниками Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ). Під час зустрічей працівники запитували про недопуск спостерігачів на вибори і фальсифікації результатів, говорили про те, що президент в країні повинен змінюватися. Tut.by опублікував розшифровку розмови Лукашенка з працівників МЗК.
Заступник начальника цеху: "Ніхто не хотів ніяких кровопролитних змін. Народ просто хотів, щоб вибори відбулися чесно, були допущені всі спостерігачі, які хотіли взяти участь, подивитися. Чому не допускали спостерігачів?"
Лукашенко: "Багато можна задати питань “чому?”: І щодо насильства, і спостерігачів, і щодо підрахунків, і багато можна задати. Але це один, два, три питання, є й інші питання. Що є критерієм для того, щоб відповісти на це питання? Закон. Скажи, будь ласка, який пункт Конституції і закону порушений?"
Заступник начальника цеху: "Те, що не допущені ..."
Лукашенко: "Ні, ти пункт назви. Він порушений чи ні? Ні. А чому ти це питання ставиш? Ну, тому що воно існує. Я не хочу сказати, що тобі в голову вбили його. Воно існує в народі, як і існує у мене питання: хлопці, скажіть, як можна фальсифікувати 80% голосів?"
Працівник: "У нас на дільниці цілий день 9-го числа стояли черги 700-800 осіб".
Лукашенко: "Так, і що?"
Працівник: "Це йшли голосувати люди. Яка явка 40% попередньо?"
Лукашенко: "У тебе є факти, що не було? Ти побачив натовп. У нас голосували в Мінську 35% достроково, а скільки всього виборців в Мінську? Більше мільйона, так? Проголосували 350 тисяч. Ви розумієте, який ще натовп залишилася? Він і йшов голосувати".
Після цього працівники МЗКТ почали разом кричати "Хто голосував за Тіхановську?".
Лукашенко: "Проголосували? Спасибі. Я думаю, що на вулиці ми з вами навряд чи домовимося".
Працівники: "Треба сідати за стіл переговорів".
Лукашенко: "З десятьма мільйонами? Завтра я з тобою або твої люди, яким я доручу, з тобою готові вести ґрунтовну розмову за столом. А з колективом я вже поговорив сьогодні. Я бачу, як ви налаштовані говорити з президентом. Ще раз повторюю, щоб вас не тримати на спеці: не ображайтеся на мене, але мене ви на коліна не поставите, і не робіть насамперед, щоб було гірше вам і вашим родинам. Ви це відчуєте через тиждень, коли ви влаштуєте бардак на підприємстві. Подумайте над тим, що я сьогодні говорю і що сказав вам вчора. Слухайте, я це проходив. Я був директором і був звичайною людиною, і я знаю, як це все робилося в середині 90-х. Цього в нашій країні не буде".
При цьому Лукашенко заявив, що для зміни влади в країні необхідна нова Конституція.
Працівник: "Коли це буде?"
Лукашенко: "Два варіанти запропонували, я їх відкинув, вони мало відрізнялися, йде робота над третім. Ось Віктор приходив з вищою освітою, і ти, припустимо, грамотний. Приходьте, сідайте - і працюємо над Конституцією. Виносимо на референдум, приймаємо Конституцію, і я вам за Конституцією свої функції передам. Але не під тиском і не через вулицю. ...> Слухайте, я чверть століття при владі. Скільки можна, звичайно, я колись піду. (На фоні працівники кричать "Скільки можна, ну"). Може, через рік або через два - це залежить від вас. Але ти маєш рацію: не можна цю Конституцію віддавати незрозуміло кому, тому що буде біда, я цього найбільше боюся. Так, я не святий. Ви знаєте мою жорсткість, ви знаєте, що якби не було жорсткості, не було країни. Але ви знаєте, на що я піду, на що немає. Ви знаєте, що ваших дітей, не ображу і країну нікому не віддам".
Працівник: "Люди в більшості своїй навіть не знають, що робота йде в цю сторону, про конституцію ви два роки періодично згадуєте. Але більшість людей не в курсі взагалі, що там щось змінюється. Тих же самих кандидатів в президенти хоча б запросити їх до цієї розробки".
Лукашенко: Скажи, будь ласка, що мені робити з такою думкою? Ти про альтернативних кандидатів сказав. Я процитую, я ж не брешу. Задають питання прямо перед виборами альтернативному кандидату, ви знаєте, кому, зараз зрозумієте: «А чого ти пішла на ці вибори?» - "Не знаю". «Як ти думаєш, що тут, нерозуміння обстановки або дурість?» Вона каже: «Швидше, дурість». І ви йдете, кидаючи першого президента під ноги, йдете. Ми зараз проголосуємо за дурість. Як вас розуміти?"
Працівник: "Підписи збирали 15 осіб, до виборів з них дійшли 5". Він запропонував звернутися до кандидатів Андрія Дмитрієва і Ганни Канопацької, з політичними партіями, "які залишилися".
Лукашенко: "Я абсолютно згоден, тільки ви зрозумійте мене, я не кажу - ОМОН, міліція. Мене зрозумійте, як головнокомандувача. Якщо ви піднімете палицю - я відповім. Згоден? По-чоловічому. (...) Відповідай ще на одне питання в розвиток цієї розмови. Скажи, будь ласка, навіщо було рвати на стелу, трощити, ломитися о сьомій годині вечора, коли дільниці ще не закрилися і ніяких ще результатів не було. Я сиджу, у мене величезний екран, я бачу по місту всю обстановку і думаю..."
У цей момент Лукашенко перебили працівники словами: "Не пускали", "Це провокація".
Лукашенко: "Спровокували кого? Там міліції не було, ми не очікували, що це буде. Це вже потім вони підтяглися і застосували спецзасоби. 30%, яких затримано, були в стані алкогольного сп'яніння і наркоти".
Після цього працівники заводу почали скандувати: "Відпускай!".
Працівник: "Треба якомога швидше робити все це з конституцією, треба підготувати державу до того, щоб люди розуміли, що зміна влади - це як зміну відпрацювати: я відпрацював, змінник прийшов".
Лукашенко: "Дорогий мій, якщо президент буде у вас позмінно працювати, труба вам. Я тебе почув. Я с тобою згоден, що повинен бути діалог. І ми до цього були готові, якщо у когось були питання. Але ті люди, їх прихильники, які тут покрикують навколо... Ми вийшли і зачищали площу? Не зачищали. Ось вони і покрикують. Я ж знав, що ви будете президента закрикувати, але не побоявся, до вас прийшов. А ти мене штовхаєш до цих розмов. (...) Я вже знаю, кого вони там сформували для переговорів. Уже вчора дзвонить Меркель: я хочу поговорити. Не треба мене нахиляти ні з заходу, ні зі сходу. Ще раз прошу вас: ви робочі люди, працюйте. Ну, небагаті ви, але у вас є зарплата. У інших ще гірше. Не обвалюйте це".
Працівники почали шуміти, але Лукашенко продовжив: "Я ж економіст, я вмію рахувати. І я бачу, що відбувається, і я бачу, хто за мене голосував, хто ні. Де мені трошки прикро, що я для Мінська зробив більше, ніж для кого, і отримав. Ми бачимо райони, де проти мене більше 50%. Що за райони? Нова Борова, Колодищі, ще якихось два райони. Ви знаєте, хто там живе? Що я їм не зробив?".
Нагадаємо, 9 серпня в Білорусі відбулися президентські вибори. Згідно з остаточними резульататами ЦВК, за Олександра Лукашенка проголосувало 80,1% виборців, а за його опонентку Світлану Тіхановську - 10,1% білорусів.
Однак акції протесту поновилися по всій Білорусі, поновилися відразу після того, як глава Центрвиборчкому Білорусі Лідія Єрмошина, не чекаючи завершення підрахунку голосів, фактично оголосила Олександра Лукашенка переможцем виборів.
Під час протестів відбулися криваві зіткнення з силовиками. З різних міст країни надходили повідомлення про фальсифікації. ОМОН застосував проти мітингувальників водомети, світлошумові гранати і гумові кулі. Тисячі людей були затримані і побиті силовиками, щонайменше троє протестувальників загинули.
Європейський Союз відмовився визнавати результати виборів і анонсував санкції проти чиновників режиму Лукашенка. Останнього привітали з перемогою лише лідери Росії, Китаю, Вірменії і Молдови.
16 серпня в Мінську відбулася наймасовіша акція протесту в Білорусі за роки незалежності. Щонайменше 200 тисяч людей зібралися біля стели «Мінськ - місто-герой» на проспекті Переможців. Потім протестувальники рушили до Будинку Уряду, де в першій половині дня виступав Лукашенко. На провладний мітинг звозили бюджетників з усієї країни автобусами.
На мітингу членкиня об'єднаного штабу білоруської опозиції Марія Колесникова озвучила вимоги: відставка Лукашенка, звільнення всіх політв'язнів і притягнення до відповідальності силовиків, які били, катували і вбивали громадян.
Чи впаде режим Лукашенка за результатами вуличних протестів, читайте в статті Володимира Кравченка «Білорусь вимагає змін» для ZN.UA.