«З початку російської агресії проти України в 2014 році ми добре усвідомили, яке важливе місце займає пропаганда в герасімовській концепції гібридної війни – пише у передмові до викладу цікавого дослідження французьких експертів екс-посол України у Франції Олег Шамшур.
Ціною власних страждань та випробувань українці відчули ефективність інформаційної отрути, створеної у російських спецслужбах та ЗМІ, її вплив на внутрішні процеси в нашій державі і, особливо, назовні. Через «фейки», запущені з Росії, і поширювані через її міжнародні мережі впливу спотворювався імідж України та сутність нашої боротьби проти російської навали.
Після 24 лютого, мабуть, вперше за останні роки, Україна однозначно виграє інформаційну війну, як завдяки зусиллям державних органів і, не меншою мірою, громадянського суспільства України, так і підтримці сформованої антипутінської коаліції. Російська пропагандистська машина зазнала потужних ударів з боку ЄС, США і ряду провідних компаній IT- сектору.
Втім, оговтавшись від шоку перших місяців війни, вона намагається перебудуватись та знайти альтернативні засоби впливу не тільки на російську (тут, як і раніше спрацьовують істерично-дубові методи соловйових та скабеєвих), але й українську і міжнародну аудиторію. На мій погляд, небезпеку цих мутацій не варто недооцінювати. Саме тому, я хотів би привернути вашу увагу до викладу статті «Війна в Україні: нове обличчя російської пропаганди онлайн» журналіста Максима Рекокійє (Maxime Recoquille), яка днями з’явилась на сайті провідного французького журналу «Експрес»».
«Само собою зрозуміло: немає війни без пропаганди. З 24 лютого 2022 року Росія намагалася виправдати своє вторгнення в Україну нібито загрозою, яку ця країна становить для власної безпеки. Серед інструментів, які міг використати Володимир Путін для поширення цього мессиджу, насамперед - RT (колишня «Росія сьогодні») і «Супутник». Новинний канал постійного мовлення (перший), прес-агентство (другий), обидва ЗМІ були запущені кілька років тому, щоб обслуговувати інтереси Кремля в усьому світі. Втім, російський наступ призвів до їх заборони в Європейському Союзі, діяльність в якому мала для них стратегічний характер. Тому загарбнику довелося зробити ставку на інші можливості.
У дослідженні, опублікованому 23 грудня, Дам’єн Ліччіа та Жан-Батист Дельомм (Damien Liccia et Jean-Baptiste Delhomme), аналітики фірми IDS Partners та віце-президенти Стратегічної інформаційної обсерваторії, дослідили еволюцію російської пропаганди з моменту її «деплатформизації». Дещо дестабілізована, вона продовжує функціонувати, незважаючи ні на що, завдяки безлічі сайтів і близько 2000 дуже активних телеграм-каналів, де спілкуються російські націоналістичні блогери, офіційні органи та їхні контакти, розташовані в Україні.
Перший урок: фактично пропаганда стала децентралізованою. «Російська блогосфера бере активну участь в інформаційній війні», – зазначає IDS Partners .
Про це свідчить популярність провоєнних акаунтів, таких як «Борис Рожин» («Полковник Кассад» - 815 тис. підписників – О.Ш.), «Рибар» (1,12 млн. підписників – О.Ш.) чи «WarGonzo». За останніми двома постійно стежать понад мільйон людей у Телеграмі, заснованому в 2013 році братами Дуровими.
Тут, ймовірно, діють фахівці з комунікації. За даними сайту розслідувань «The Bell», за «Рибарем» «ховається десяток людей, пов'язаних з Євгеном Пригожиним з воєнізованого угруповання Вагнер». Цим справа не обмежується. Ці акаунти відрізняє від офіційної пропаганди «свобода висловлювань щодо ведення військових дій», зазначили два партнери з IDS в розмові з «Експрес». «Вирази, які вони вживають з цього приводу, значно відрізняються від семантики російських ЗМІ та офіційних промов влади». Вислів "укронаці", наприклад, який з’явилась на їхніх постах, з 24 лютого набрала понад 600 тисяч згадок у Твітері. Вона користується певним успіхом у Південній Америці (паразитуючи на сильних традиціях антифашистської боротьби на континенті - О.Ш.), а також у Франції, де лідер Народного республіканського союзу (партія, яка виступає за вихід Франції з ЄС та НАТО) Франсуа Асселіно взяв на озброєння цей неологізм. (Тут з авторами доповіді можна не погодитись, оскільки теза про «денацифікацію» України була і залишається однією з основних тез офіційної російської пропаганди – О.Ш.).
Відсутність щільного контролю з Кремля також пояснює присутність деяких критичних висловлювань. На початку листопада, коли появились ознаки, що місто Херсон буде повернуто українцями, «Рибар» висловлював жаль з приводу «невдалих наступів», «втрат особового складу та техніки» або навіть «низького рівня організації» армії Володимира Путіна. Такого не можна було уявити в «офіційних» пропагандистських мережах. Так званий «Жорсткий блог» (65 000 постійних читачів) не соромиться писати про «дебільність» міністерства оборони та його генералів, які за своєю ментальністю належать до «військової секти».
Усі ці націоналістичні блогери, більшість із яких були активні ще до війни в Україні, залишаються важливими гравцями в системі російської пропаганди. Вони мають у середньому 70 000 передплатників і стали джерелом понад 8 мільйонів постів у телеграм-каналах після 24 лютого. «Контент, який розповсюджується цією екосистемою, так само як і повідомлення офіційних прес-органів, розсилається далі комунікаційними каналами, створеними в Україні, щоби виправдати вторгнення серед місцевих (українських) російськомовних меншин», - вказують Демієн Ліччіа та Жан-Батист Дельомм. Кремль використовує в своїх інтересах «інтелектуально-креативні бульбашки», які з’являються в соціальних мережах. Їхні публікації також перекладаються та поширюються серед міжнародної аудиторії через Фейсбук, ТікТок та, звичайно, Телеграм. Медіа-ресурс «World & French News» (15 000 передплатників) цитує «Рибаря» у майже 23% своїх дописів. Це рекорд. (У доповіді вказується, що цей ресурс активно співпрацює з російським YouTube -каналом LiveJournal та запустив додатковий YouTube-канал ZZ.OZ.ZOZZ з постійним викладом ситуації на фронті в російській інтерпретації-О.Ш.).
Не маючи змоги ефективно та швидко охопити західний світ через власні ЗМІ, Росія в останні місяці зосередилася на Україні та її російськомовному населенні. «Найважливішим було створення телеграм-каналів в основному на місцевому рівні: у 2022 році було створено 220 каналів (переважно в березні), порівняно з 82 в межах інституційної екосистеми та 59 для (російських) націоналістів», – зауважують два партнери з IDS.
Дам‘єн Ліччіа та Жан-Батист Дельомм також ідентифікували не менше 23 фейкових медіа, переважно розкиданих на лінії фронту та оптимізованих для російської пошукової системи Яндекс. Вони мають на меті «нормалізувати присутність Росії на окупованих територіях», частково спираючись на дописи всюдисущих блогерів-націоналістів у Телеграм. «Відсутність посилань на юридичні документи на цих сайтах і анонімна процедура реєстрації доменних імен не дозволяють точно встановити їх авторів. Аналіз сайтів показує, що вони розміщені на одних і тих же серверах у Москві. Використання літер «ЗОВ» (з позначенням «спецоперація» в Україні), веб-розширення «.ru », вибір російської мови та використання назв українських міст в російській транслітерації чітко вказують на цілі операції», — підкреслюють фахівці.
"Ці сайти публікують статті, що передають місцеву інформацію, оформлену таким чином, щоб викликати обурення місцевого російськомовного населення та позитивно представити російське вторгнення».
Що ж роблять Супутник і RT? Два офіційних ЗМІ нікуди не зникли. Доступ до них в обхід заборони і досі є серцевиною російської стратегії дезінформації. VPN (віртуальні приватні мережі) все ще дозволяють отримати до них доступ через сервери, розташовані в країнах, які їх не блокують. Час від часу з'являються «дзеркальні» сайти, що відтворюють їхній контент. Відео, запропоновані RT і Супутник, також знайшли притулок частково на американських платформах, таких як «Odyssey» або «Rumble», або в соціальних мережах, близьких до ультраправих, на кшталт «Gab» і «Parler».
Значна увага приділяється посиленню впливу російської пропаганди у франкомовній Африці. Влітку 2022 року було створено «Супутник - Африка», використовуючи журналістів, контент і спільноти «Супутника - Франція». З тією ж метою – для ретрансляції поглядів Кремля - використовується мережа фейкових сторінок у Фейсбуці.
В країнах Латинської Америки для того, щоби компенсувати відсутність російських офіційних каналів, активно поширюються переклади матеріалів з російської націоналістичної блогосфери. При цьому наратив адаптується відповідно до ідеології споживачів – правих чи лівих «ультра».
Таким чином, стаття і доповідь, на якій вона базується, свідчать про те, що російський інформаційний спрут не полишає боротьби проти демократичного світу та ліберальних принципів, намагаючись в своїх конвульсіях затьмарити істину густим «чорнилом» брехні та маніпуляцій.