Поки на Близькому Сході, в Європі та Африці вирують війни, Пхеньян скористався можливістю поширювати смерть і руйнування через продаж зброї. Хоча режим Кіма систематично ізольований від міжнародної спільноти, регулярно заперечує, що постачає зброю за кордон, і резолюціями Ради Безпеки ООН йому заборонено купувати чи продавати різні види озброєнь, він, тим не менш, став фактичним арсеналом для супротивників Сполучених Штатів.
Зброя Пхеньяна всюди. Його снаряди підживлюють жорстоку війну російського президента Владіміра Путіна проти України, до якої з вересня 2023 року прибуло понад 1000 контейнерів з військовою допомогою, пише видання Foreign Affairs.
Режим Кіма може отримати величезну вигоду — фінансову, стратегічну і технологічну — від відродження відносин з торгівлі зброєю. Необхідно вжити термінових заходів, щоб зупинити цю торгівлю і її дестабілізуючий вплив.
Для боротьби з нею Сполучені Штати повинні мобілізувати коаліцію для підвищення міжнародної обізнаності про масштаби проблеми, а також посилити виявлення, нагляд і дотримання санкцій. Якщо цих кроків не буде зроблено, то Північна Корея зможе фінансувати подальші випробування і розробку зброї, отримати доступ до небезпечних нових технологій, відмивати свої нечесно отримані прибутки та поширювати хаос і руйнування.
Путін отримав ракети з Північної Кореї й навіть зайшов так далеко, що публічно обговорював обмін технологіями озброєнь з Пхеньяном, що заборонено резолюціями Ради Безпеки ООН, за які голосувала Росія. Північна Корея більше не є країною, яка шукає послаблення санкцій чи прагне покращення відносин зі Сполученими Штатами. Натомість вона впевнено прогнозує поступовий занепад американської могутності та появу нових суперників, зокрема Росії.
Частина нещодавнього саміту між Путіним і Кімом відбулася на російському космодромі, де Путін натякнув на північнокорейсько-російську військову співпрацю, заявивши, що Кім виявив "великий інтерес до ракетних технологій". За оцінками американського уряду, Північна Корея прагне отримати від Росії винищувачі, ракети класу "земля-повітря" і бронетехніку, а також обладнання для виробництва балістичних ракет в обмін на зброю. Москва також може допомогти Північній Кореї розробити технологію запуску ракет з декількома боєголовками для подолання систем протиракетної оборони США і союзників.
Продаж зброї також слугує стратегічним цілям режиму Кіма, підживлюючи конфронтацію і конфлікти, які підривають міжнародний порядок і кидають виклик Сполученим Штатам та їхнім союзникам. Наприклад, експорт зброї з Північної Кореї допомагає підтримувати нову авторитарну вісь, що виникла після російського вторгнення в Україну. Найважливішою частиною цієї осі є китайсько-російські відносини, які, як стверджують Пекін і Москва, не мають "жодних обмежень" і які змусили Китай постачати Росії практично все, що їй потрібно для ведення війни, за винятком летальної допомоги.
Поки що у Вашингтоні недооцінюють важливість проблеми, що стрімко загострюється, пов'язаної зі зростаючими відносинами Північної Кореї з іншими авторитарними режимами. Дискусії про Північну Корею, які ведуть американські коментатори північнокорейської політики, включно з авторами, майже завжди зосереджуються на шляхах вирішення прямої проблеми стримування, яку становить ядерний арсенал Пхеньяна.
Основним інструментом Вашингтона для протидії Пхеньяну є санкції, а північнокорейські методи ухилення від них добре відточені, витончені й часто вимагають величезних зусиль і винахідливості. А тепер, коли Китай і Росія дедалі частіше виявляють бажання співпрацювати з Північною Кореєю напряму, Пхеньяну стало набагато простіше здійснювати свою незаконну діяльність і брати участь у транзакціях, що порушують санкції.
Але це не означає, що ситуація безнадійна. Там, де бракує політичної волі для боротьби з північнокорейським розповсюдженням, як у випадку з Пекіном і Москвою, Сполученим Штатам і їхнім союзникам життєво важливо висвітлювати ці порушення. Вони повинні робити це, засуджуючи покупців північнокорейської зброї й закликаючи їх дотримуватися одноголосно прийнятих резолюцій ООН, що забороняють такі операції. Хоча це навряд чи змусить Москву змінити курс, західний осуд може завдати Росії і Китаю репутаційних втрат, які можна буде виправити, лише повернувшись до їх дотримання, що слугуватиме застереженням для інших країн.
Інтеграція Пхеньяна в авторитарну вісь, що формується, дала йому змогу розширити свою діяльність з розповсюдження, закупівель і провокацій, а також посилити інших супротивників міжнародного порядку. Розробка і реалізація оновленої міжнародної стратегії протидії північнокорейському розповсюдженню не буде відволіканням від перемоги над Росією, стабілізації на Близькому Сході чи навіть стримування китайської агресії. Навпаки, це життєво важливо для прогресу в досягненні цих цілей.