Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном починає погіршуватися. Те, що багатьом західним державам на перший погляд може видатися «незначним протистоянням у віддаленому куточку світу», насправді має значний вплив на регіональну безпеку, енергетичні ринки та амбіції двох суперечливих лідерів: президента Росії Володимира Путіна та лідера Туреччини Реджепа Ердогана, пише Bloomberg.
Нагірний Карабах є дуже мілітаризованою територією. А конфлікт між Вірменією та Азербайджаном за Нагірний Карабах є досить давнім протистоянням. Азербайджан втратив контроль над територією внаслідок конфлікту в 1990-х роках, який коштував 30 тисяч життів, а спроби досягти мору за допомогою дипломатії видалися невдалими.
Жодна зі сторін, здається, не готова відмовлятися від боротьби. Суперечливу територію пронизує неприязнь і недовіра.
Спроби залагодити конфлікт між країнами свого часу робила і Росія.
При цьому, Москва продавала зброю як Вірменії, так і Азербайджану. Ситуація може стати неоднозначною, коли Володимир Путін виконує роль миротворця.
Обидві сторони конфлікту звинувачують одна одну в початку бойових дій. Вірменія навіть повідомила, що один із її літаків був збитий турецьким винищувачем F-16, однак Туреччина заперечує ці звинувачення.
Останнім часом не вистачає жодних реальних кроків з боку інших держав, які допомогли б вплинути на припинення вогню та дещо заспокоїти конфлікт, принаймні тимчасово.
Особливо небезпечними наслідками протистояння між Вірменією та Азербайджаном може стати погіршення відносин між Росією та Туреччиною, адже країни фактично підтримують різні сторони у цьому конфлікті.
Турки підтримують своїх побратимів-мусульман в Азербайджані. Росія має офіційний оборонний договір і досить «теплі» військові відносини з Вірменією.
До того ж, країнами-сусідами, на яких може вплинути протистояння між Азербайджаном та Вірменією є Грузія, та один із найбільших «ворогів» США – Іран.
А багатий нафтою та газом Азербайджан має «вразливі» трубопроводи, які пролягають неподалік від вірменського кордону.
Одна із найпотужніших країн світу – США, зараз «зайнята» президентськими виборами. Туреччина та Росія «знаходяться по різні боки барикад». Європейський Союз ніяк не може налагодити відносини з Британією та остаточно вирішити питання Brexit.
НАТО, маючи партнерські відносини з Вірменією та Азербайджаном, заявляє про те, що "обидві сторони повинні негайно припинити бойові дії", і що "конфлікт не повинен вирішуватися військовим шляхом", але так і не пропонує жодних конкретних планів для врегулювання ситуації.
Внаслідок цього, шанси на мирне врегулювання здаються похмурими.
Можливо, США, Росія та Туреччина, працюючи разом, змогли б переконати обидві сторони відійти від катастрофічного шляху, яким вони рухаються.
Вирішення конфлікту може розпочатися з відмови країн від використання вогнепальної зброї та вибухових речовин (так само, як це зробили Китай та Індія після нещодавнього конфлікту на „лінії контролю“ в Гімалаях). Також, країни могли б розпочати мирний діалог щодо кордонів. Проте, слід визнати, що ніщо з цього не здається реалістичним.
Будь-яке справедливе вирішення боротьби за Нагірний Карабах потребує «болісних компромісів» з обох сторін. Азербайджану та Вірменії доведеться «збалансувати радикально протилежні принципи» для того, щоб конфлікт врегулювався мирним шляхом. На даний момент такі компроміси здаються занадто малоймовірними, резюмує Bloomberg.
Раніше повідомлялося, що Анкара назвала умови, за яких надасть військову підтримку Азербайджану.