Це був історичний день для міжнародного правосуддя, але він таким не здавався. 15 грудня Ратко Младіч сидів на лаві підсудних суду ООН по воєнним злочинам в 3 у Гаазі, бурмочучи і читаючи газету.
Коли прокурор звинуватив його в організації масового вбивства 7 тисяч боснійських мусульман у Сребреніці у 1995 році, він заперечно махнув пальцем. Це був останній день його суду, хоча остаточний вирок буде винесений впродовж нового року. Але вердикт щодо роботи самого суду вже можна оголосити зараз.
Про це сьогодні пише The Economist, додаючи, що справа проти Младіча стала завершальною для судового процесу над високопосадовцями. Але на Балканах поширене розчарування роллю, яку зіграв трибунал по Югославії. Тим часом, новий процес, який стосується військових злочинів, скоєних в часи конфлікту в Косово, 1 січня почав свою роботу. Цього року новий міжнародних суд повинен оголосити обвинувачення косовцям, які причетні до військових злочинів, скоєних в 1998-2000 роках.
Створений у 1993 році Радою безпеки ООН, трибунад по Югославії визначив 161 обвинуваченого і засудив 83 з них.
"Найбільший успіх в тому, що він зміг взагалі хоч щось зробити", - вважає автор книги про воєнні злочини на Балканах Ерік Горді.
Суддя Кармел Агіус, який очолює трибунал, визнав, що "шлях був тяжким", але він пишається результатами. Найбільшим провалом трибуналу було те, що він не зміг переконати мешканців колишніх югославських республік, що він неупереджений. Багато хто в регіоні вважають його роботу зовнішнім втручанням. Суд був створений зовнішніми силами в момент, коли світ мав волю вимагати правосуддя для воєнних злочинів не залежно від того, де і ким вони були скоєні. Але процес затягнувся на роки, а суддям і адвокатам весь цей час добре платили. За словами судді Агіуса, люди на просторі колишньої Югославії мають звичку "звинувачувати іноземців чи когось іншого" у своїх розчаруваннях. Але, на його переконання, жодне місце масовго захоронення не було б розкопаним і зафіксованим без існування трибуналу.
Журналіст, який в 1991 році закликав створити трибунал, Мірко Кларін вважає, що упіх полягає в тому, що поняття "воєнного злочину" було розширене. Але це, на його думку, було водночас і невдачею.
Занепокоєння, що трибунал по Югославії був зовнішнім втручанням, також шкодить новому суду по воєнним злочинам в Косово. Насправді цей суд - не орган ООН. Він створений на основі законів Косово за участі іноземних суддів і профінансований в основному ЄС. Він з'явився на основі звинувачень, які зробила Рада Європи в 2011 році. Одне з них стосується незаконного продажу органів військовополонених.
Голова аналітичного центру Kosovar Stability Initiative Флоріна Дулі каже, що більшість її співвітчизників переконані, що новий трибунал - це інструмент в руках "великих країн і Євросоюзу". Вони вважають, що загроза притягнення до суду допоможе Брюсселю шантажувати лідерів Косово і вимагати від них виконання всіх забаганок ЄС, наприклад продовжувати вести діалог з Сербією.
Прокурор Девід Швендіман визнає, що цілі нового трибуналу значно скромніші, ніж у минулі десятиліття. Його робота не полягає в тому, що б не дозволити бойовим групам у Сирії скоювати злочини. Але він повинен стати судовим органом, який покарає таких злочинців, коли політична воля світу повернеться.
Нагадаємо, що ще 1 серпня 2016 року повідомлялося, що у Бразилії заарештували військового злочинця з колишньої Югославії Ніколу Чаранича. За інформацією Інтерполу, заарештований звинувачується у скоєнні "військових злочинів проти цивільного населення". Не уточнюються ні деталі злочину, ні те, скільки часу затриманий перебував на території Бразилії.