Коли мова йде про Росію, справжні плани Кремля маскуються вельми безневинними намірами і масштабні інвестиції "Роснефти" в нафтогазові угоди у вкрай нестабільний регіон - Іракський Курдистан, не можуть бути обґрунтовані виключно цілями розвитку бізнесу. Про це у своїй статті для ZN.UA пише експерт Сергій Корсунський.
В 2017 році "Роснефть" стала найбільшим інвестором в Іракський Курдистан, погодившись надати полуавтономному регіону кредит розміром 1,2 млрд доларів і ставши першою великою зарубіжною нафтовою компанією, яка публічно взяла на себе зобов'язання забезпечити передоплату курдського експорту. Приблизно за рік російська компанія вклала понад 4 млрд доларів у нафтогазові угоди в спірному і вкрай нестабільному регіоні. Хоча формально Росія виступила за "єдність Іраку і переговори між Ербілем і Багдадом", це не завадило "Роснефти" в критичний момент стати фактично головним спонсором уряду, який прагне до незалежності Курдистану. Само собою, в цих "інвестиціях" є й політичне підґрунтя, впевнений автор статті.
На його думку, в Москві вкрай зацікавлені в тому, щоб майбутнє Курдистану знаходилося під її контролем, як і доля значної частини території Сирії після перемоги над Ісламським державою.
Можлива незалежність Курдистану зачіпає, мабуть, самий складний регіон Близького Сходу - Сирію-Іран-Ірак-Туреччину. Щедро інвестуючи в уряд Барзані, Росія вирішує відразу кілька завдань, зазначає автор.
По-перше, легко прогнозуючи вкрай негативну реакцію Туреччини на референдум, Москва зможе запропонувати і без того дружній Анкарі ще більш тісну дружбу, адже незалежність Ербіля зовсім не означає автоматичного об'єднання навколо нього всіх інших курдських утворень в Ірані, Туреччині та Сирії, значить, питання можна "регулювати".
По-друге, курдам в будь-якому випадку знадобиться багато зброї, і тепер ясно, де вони і на що будуть його купувати.
По-третє, без курдської нафти економіка Іраку стає ще більш слабкою, а це суперечить інтересам США, які прагнуть стабілізувати центральний уряд в Багдаді.
Нарешті, через "Роснефть" Росія буде контролювати поставки курдських нафти і газу в Туреччину і через Туреччину, збільшуючи свою присутність в ключовій країні НАТО і в регіоні в цілому.
Як сказано в статті, газопровід, який "Роснефть" збирається будувати, буде розрахований на експорт до 30 млрд кубометрів газу, і вже говорять про його приєднання до азербайджано-турецького проекту ТАНАП. При такій потужності азербайджанський газ стане міноритарним компонентом проекту, розрахованому не стільки на турецький ринок як на експорт в Європу.
Автор зазначає, що в свій час Туреччина чимало зробила для того, щоб установити та підтримувати добрі стосунки з Барзані, і для Анкари проведення референдуму є серйозною політичною проблемою, в той час як розвиток нафтогазової інфраструктури на півночі Іраку вітається.
Проведення референдуму в Іракському Курдистані стало предметом телефонної розмови Путіна і Ердогана вже на наступний день після голосування і основною темою обговорення в майбутній четвер, під час візиту Путіна в Анкару. Експерт пише, що тільки з часом стане ясно, до чого домовились Росія і Туреччина, на що були витрачені мільярди "Роснефти" і що принесуть регіон російські інвестиції - мир або нове загострення.
Як повідомлялося раніше, більше 93 відсотків учасників референдуму в Іракському Курдистані підтримали ідею незалежності регіону. Проголосували понад 3,3 млн осіб. Прем'єр Іраку назвав референдум неконституційним, а США заявили про те, що цей референдум "посилить нестабільність в регіоні.
Детальніше про нафтогазову угоду "Роснефти" в Іракському Курдистані та її вплив на енергетичну геополітику читайте в статті "Навіщо "Роснефти" нафта і газ Курдистану?" для тижневика "Дзеркало тижня. Україна" експерта Сергія Корсунського.